Меню
  • Ru
  • Ua
  • En
  • Ru
  • Ua
  • En
  • ТИ ЯК? Хлопці з рейв-ком’юніті розповідають, як вони воюють або допомагають воювати

    ОЛЕГ, тріп-сітер

    Ти як?

    Я чудово, наскільки це може бути. В безпеці, в теплі, є робота.

    Ким ти був до війни?

    Був до війни і лишаюсь заступником директора з науково-експериментальної роботи Наукового інституту. Психотерапевтом, але зараз я це відклав, бо не в тому психологічному стані, щоб працювати. Консультантом Drugstore з екстреної психологічної допомоги, тріп-сітером. Позиціоную себе як людина, що займається просвітництвом.

    Хто ти зараз?

    Хто я зараз – то описати доволі важко. Я роблю те, що в мене виходить найкраще: стараюся зрозуміти потреби людей, знайти найефективніші шляхи задоволення цих потреб.

    Наприклад, випадково познайомився з людиною, яка виробляє броню, перевірив, що це людина класна, броню робить якісно. Перевірив як? Знайшов людей, у яких є зброя з різними набоями, постріляли. Допомагаєш людині, а вона робить броню для наших хлопців. Або знаходжу людей, які евакують сім’ю, а людина натомість робить корисну роботу. Словом, зводжу людей з людьми.

    Позивного не маю, всім представляюсь як Психолог. Знайшов свій старий військовий квиток, у якому написано, що я «діловод», хлопці жартують, що я «діловар».

    Як ти дізнався про повномасштабне вторгнення росії в Україну?

    Сидів працював, писав книжку – це моя основна наукова робота. Значить, п’ята ранку, я не поспав, думаю, хоч дві години посплю перед роботою. А тоді чую вибухи, ракети російські полетіли – ну, по ходу на роботу вже не треба. Що відчував тоді? Трохи тривожно було, вдивлявся у вікно, де бахає. Що відчуваю зараз?

    «Та все нормально, я в стані психопатичної ефективності: не можу працювати психотерапевтом, але через те можу вирішувати усілякі задачі».

    ▪▪▪

    Які плани мав на 24 лютого або на близьке майбутнє?

    У близькому майбутньому мав плани розвивати один проєкт у сфері психічного здоров’я. Це дивно прозвучить, але через військове вторгнення проєкт став більш актуальним, і замість десяти років ми його зробимо за два.

    Коли вирішив стати на захист України?

    «Моя місія – дати людям, які воюють в ЗСУ, те, що їм треба в найкоротший термін, і щоб ніхто нічого не спиздив по дорозі»

    А що ще робити? Затор на Львів був довгий, довжиною з Київ.

    ▪▪▪

    Як проходять твої дні тепер?

    Дні летять дуже швидко, місяць пройшов, а відчувається, як три дні. Прокидаюсь о 7:30 і їбашу, засинаю о 22:00-23:00. Перші 12 днів спав по три години.

    В основному комунікую з різними людьми і роблю різні дрібні штуки – поїхати на мотику в сусіднє місто, забрати броню, постріляти броню, пофоткати, відправити людям. Або пиляю сайт, або спілкуюсь – переважно англійською, іноді українською, рідше російською.

    Чим пахне війна?

    Коли як. В деякі дні свіженько пахне – поїхали всі машини з Києва, таке враження, ніби екологія покращилась. Як ракета прилітає в нафтосховище чи сміттєзвалище, пахне горілим. Коли місцеві кухарі готують, щоб годувати людей, то пахне смаженим маслом.

    За якими воєнними історіями будеш ностальгувати, коли станеш дідусем?

    Історій купа, про якісь можна розказувати, про якісь – ні. Більше веселих, менше сумних. Думаю, що про історії напишу окрему книжку після війни.

    ▪▪▪

    Як змінилися твої життєві цінності?

    «По-перше, емігрувати нікуди не хочеться. Вперше відчувається єднання всередині країни: всі, кого я знаю, роблять щось для нашої перемоги».

    Хто що може. Знайома, яка до війни працювала вебкам-моделлю, зараз організувала флешмоб «скинь 30$ на рахунок ЗСУ і отримаєш цицьки». Цицьки класні, варті того, щоб заплатити 30$ – це точно.

    По-друге, терпіти хуйню я більше не буду. Отримав від Академії наук наказ написати звіт про те, що ми робимо у військовий час. Якось не до цього, знаєте! Моя директор має таку саму думку, що той, хто дав такий наказ, має піти слідом за русскім воєнним кораблем.

    За чим із мирного життя сумуєш найбільше?

    Тільки почали класно робити на фестивалях наші сервіси з Drugstore, а тут війна. Не буде фестивалів, поки не пройде фестиваль розмінування. За цим сумую, а так маю оптимістичний настрій – будемо будувати країну.

    Що зробиш у першу чергу після нашої перемоги?

    В першу чергу після перемоги треба організувати крутезну тусовку, на якій зібрати усіх, хто воює та допомагає воювати Україні. Військові, люди з розвідки, СБУ, нормальні люди з поліції, волонтери, геї, які воюють, ті, що варять їсти в тилу, чуваки, які ремонтують тачки – усіх би зібрав в одному місці, щоб всі класно провели час.

    Як ми можемо допомогти?

    Я – волонтер у складі неприбуткової організації «Silver Ukraine», яка допомагає обороні України та українського народу. Наразі відкрито збір на квадроцикли, пікапи, термобілизну та інше. Задонатити можна тут.


    Повний матеріал тут.

    #війна #герої

    Может быть интересно
    Анна Шелестун
    Автор статьи 160
    0
    Поделиться статьей
    Обратная связь

    Идеи, коллаборации, истории? Нужен совет или консультация? Разбираешься а.k.a PRO в наркотиках или просто хочешь сказать, что мы котики? Пиши – ответим!

    Спасибо!
    Ваш вопрос отправлен.

    Мы предоставим вам ответ
    в течение трех рабочих дней.