Меню
  • Ua
  • En
  • Ru
    •
  • Ua
  • En
  • Ru
    •

    ТИ ЯК? Хлопці з рейв-ком’юніті розповідають, як вони воюють або допомагають воювати

    МИКИТА, позивний «Банкір»

    Ти як?

    Бувало й краще (так тяжко не було ніколи).

    Ким ти був до війни?

    Професійний офіціант, записувався на курси сомельє.

    Хто ти зараз?

    5nizza – «Я солдат».

    Як ти дізнався про повномасштабне вторгнення росії в Україну?

    Я був черговим батареї (відповідальний на поверсі за людей, порядок і т.д.). Якраз підіймав частину особового складу на стрільби, вийшов закурити, як почались доноситись звуки вибухів. Піднявшись на поверх, отримав дзвінок про воєнну тривогу, ну й понеслась… Відчував величезну смуту за свою країну і свій народ – ніби почувши, скільки лайна їй доведеться пережити у найближчому майбутньому, аж сльози наверталися… Але часу на журбу не було.

    «Спочатку з’явився страх та первинні ознаки паніки, а через декілька хвилин все вщухло, бо на мені лежала відповідальність чергового і треба було діяти швидко й чітко: видавати зброю та боєприпаси».

    Увімкнувся адреналін (в мене так завжди), і почав робити те, що від мене вимагається. Зараз у мені вирує совість, бо їй здається, що комусь зараз важче, ніж мені, і що я повинен бути зараз десь під Києвом, захищати своє місто і свою домівку, хоча насправді кожен з нас зараз знаходиться там, де повинен бути, і робить те, що потрібно в цей момент. Тільки так можна перемогти.

    Які плани мав на 24 лютого або найближче майбутнє?

    Та які плани? Я незаплановано потрапив на строкову службу на початку грудня. Тепер це мій єдиний план на найближчий час.

    Коли вирішив стати на захист України?

    В моєму випадку я не вирішував, вступати мені чи ні. Я віддаю борг своїй Батьківщині, несучи службу в ЗСУ. І, чесно кажучи, пишаюсь, тим що захищаю країну, а не їбашу, як безкоштовна робоча сила, у вигоду якихось «посад».

    Як проходять твої дні тепер?

    День від дня ну дуже відрізняється. Коли стоїш в обороні – копаєш окопи, посилюєш позиції, шукаєш допомогу – фінансову, воєнну, волонтерську.

    «Тому мене й прозвали «Банкір». Мучу гроші, спорядження, сіги й хавчик».

    Ще постійні нічні чергування й очікування ворога. Коли зайнятись нічим – сплю, бо розваг особливо нема на війні. Але чекаю на електронну книгу, щоб зовсім не з’їхати з глузду.

    Чим пахне війна?

    Сирістю з-під землі.

    За якими воєнними історіями будеш ностальгувати, коли станеш дідусем?

    Тут би дожити, щоб згадувати історії.

    Як змінилися твої життєві цінності?

    Ніяк. Я вже давно їх для себе визначив. Наскільки правильно, судити будуть інші, але підпорядковуюся головному принципу: завжди залишатися людиною.

    За чим із мирного життя сумуєш найбільше?

    За соціумом, за атмосферою кав’ярень, барів чи прогулянок по місту.

    Що зробиш в першу чергу після нашої перемоги?

    Нап’юся.

    Як ми можемо допомогти?

    У нас по потребах усе налагоджено, та й гроші загальні є в резерві.

    Повний матеріал тут.

    #війна #герої

    Может быть интересно
    Анна Шелестун
    Автор статьи 125
    0
    Поделиться статьей
    Обратная связь

    Идеи, коллаборации, истории? Нужен совет или консультация? По вопросам сотрудничества, получения профилактических средств и любым другим - пиши здесь:

    Спасибо!
    Ваш вопрос отправлен.

    Мы предоставим вам ответ
    в течение трех рабочих дней.