Меню
  • Ua
  • En
    •
  • Ua
  • En
    •

    Велосипедна подорож, з якої все почалося

    ❗ Ми не пропагуємо вживання психоактивних речовин – це ніколи не буває абсолютно безпечним. Найбезпечніше – ніколи їх не вживати.

    19 квітня — День велосипеда (Bicycle Day).
    Це річниця першого усвідомленого досвіду доктора Альберта Гофмана з ЛСД (діетиламід лізергінової кислоти), що відбувся 19 квітня 1943 року — через три дні після випадкового контакту з цією речовиною під час роботи в лабораторії.
    А 20 квітня відзначають свято канабісу — 4/20. Те, що ці дві події йдуть одна за одною, майже гарантує, що щороку хтось намагається повторити досвід вживання канабісу чи ЛСД, як це зробив Гофман.
    Розповімо, як же це було.

    Альберт Гофман працював у лабораторії фармацевтичної компанії Sandoz над препаратом для дихальної та серцево-судинної систем. У процесі роботи в 1938 році він відкрив ЛСД. Але оскільки речовина не виглядала як омріяні ліки, він її просто відклав.

    Та 16 квітня 1943 року Гофман повернувся до новосинтезованої сполуки. Працюючи з нею, він випадково поглинув певну її кількість. У своїх мемуарах під назвою “LSD: My Problem Child” він описав цей досвід як “приємний стан, схожий на сп’яніння… Я бачив безперервний потік фантастичних картин, незвичайних форм з інтенсивною, калейдоскопічною грою кольорів”.

    Гофман вирішив переконатися, чи це дійсно дія ЛСД. Коли він повернувся до роботи через кілька днів, то свідомо прийняв 250 мікрограмів речовини. У нього почався справжній тріп, і стан у вченого був такий, що довелося викликати помічника, аби той допоміг йому дістатися додому.

    Це відбувалося під час Другої світової війни, коли бензин був дефіцитним. Автомобілям забороняли їздити дорогами, тому Гофман добирався додому на велосипеді — саме звідси й походить традиція Дня велосипеда. Вдома у Гофмана стався потужний напад паніки: він боявся демонів, йому здавалося, що його сусідка — відьма, до всього він ще випив понад два літри молока. Але коли лікар підтвердив, що всі життєві показники в нормі, тривога почала відступати, поступаючись задоволенню.

    “Поступово я почав насолоджуватись безпрецедентними кольорами й формами, які залишалися за моїми заплющеними очима, — писав Гофман. — Калейдоскопічні, фантастичні образи насувалися на мене, змінювалися, відкривалися й зникали у колах і спіралях, вибухали кольоровими фонтанами, перепліталися й гібридизувалися у постійному русі… Кожен звук породжував яскраву мінливу картину, зі своєю формою й кольором”.

    Наступного дня він бачив світ “наче заново створений”, а всі його відчуття перебували “у стані найвищої чутливості, яка тривала цілий день”.

    Відкриття ЛСД Гофманом запустило ланцюгову реакцію подій. Учені й психологи почали вивчати терапевтичне застосування психоделіків. Завдяки таким діячам, як Тімоті Лірі, ЛСД став рушієм контркультури 1960-х — антивоєнного руху, інтересу до духовності.

    Вважаючи ЛСД загрозою “американським цінностям” і підтримці війни у В'єтнамі, президент Ніксон почав війну з наркотиками. Вживання й дослідження ЛСД було заборонено.

    До 1981 року в народному уявленні (або принаймні у федеральному) ЛСД став чимось на кшталт “розплавлювача мозку, від якого вистрибують з вікна”. Того ж року професор психології з Університету Північного Іллінойсу Томас Робертс запустив курс про психоделіки. Це було сміливо, адже тема залишалась табу. Коли проректор поставив під сумнів доцільність цього, Робертс не відступив, скориставшись своїм правом на постійну посаду.

    У 1985 році Робертс провів перше святкування Дня велосипеда в себе вдома. Він спершу хотів обрати 16 квітня — день випадкового прийому ЛСД Гофманом. Але оскільки того року ця дата припадала на будній день, обрав 19-те — день знаменитої велопрогулянки.

    Певно, перше святкування пройшло вдало, бо з того часу стало щорічною подією. Один зі студентів Робертса написав про це офіційне повідомлення, яке Робертс надіслав друзям — так і зародилася традиція.

    Гофман сам не надто радів ідеї Дня велосипеда. Коли Робертс написав йому про подію, той висловив невдоволення, що акцент зроблено на велосипеді, а не на самій речовині. Для Гофмана ЛСД був “священним препаратом” і “ліками для душі”. У психоделічному досвіді він бачив ключ до ментального здоров’я та кращого життя. Він вважав, що контркультура зловживала образом ЛСД, через що речовина і стала забороненою.

    “[ЛСД] — це не просто розвага, — попереджав він у документальному фільмі Hofmann’s Potion. — Це дуже серйозний експеримент”.

    Він засуджував заборону ЛСД у світі, зауважуючи в інтерв’ю New York Times, що речовину успішно використовували протягом десяти років у психоаналізі.

    Гофман зробив і багато інших внесків у науку про свідомість: він став піонером мікродозування, відкрив триптамін 4-Acetoxy-DET і виділив активні алкалоїди у псилоцибінових грибах, давши їм назви псилоцибін і псилоцин.

    Може бути цікаво
    СЕРГІЙ ФЕДОРКІВ
    Автор статті 55
    0
    Поділитися статтею
    Зворотній зв'язок

    Ідеї, колаборації, історії? Потрібна порада чи консультація? З питань співпраці, отримання профілактичних засобів та будь-яких інших – пиши тут:

    Дякуємо!
    Ваше питання надіслано.

    Ми надамо вам відповідь
    протягом трьох робочих днів.