Меню
  • Ua
  • En
    •
  • Ua
  • En
    •

    Контрольоване вживання vs повна відмова

    Для подолання залежності деякі юзери можуть вдаватися до стратегії контролю вживання, поступового зменшення частоти і дози на противагу різкій повній відмові. У цього підходу є певна логічна основа, але чи працює він для людей із залежністю? Саме це ми розглянемо у цій статті. Ми звернулися до Вадима Мельника – психолога, спеціаліста із залежностей, члена правління Української асоціації КПТ, співзасновника центру психічного здоров’я та психотерапії онлайн “СВІТИ”.


    Чи може людина із залежністю контрольовано вживати?


    Залежність – це психофізіологічний розлад. Одночасно це психічний, поведінковий та розлад емоційної регуляції. Він полягає у тому, що в людини виникає складно переборний потяг до вживання психоактивних речовин, саме вживання, неможливість його контролювати, і ця поведінка не зупиняється після негативних наслідків у будь-якій сфері життя.

    Залежність – хронічне, прогресуюче захворювання, яке містить такі основні групи симптомів:

    1. Втрата дозового контролю – людина вживає більше, ніж планувала

    2. Втрата ситуативного контролю – людина вживає у ситуаціях, що не передбачають вживання

    3. Наявність абстинентного синдрому


    Додаткові симптоми включають також ріст толерантності, часткову або повну втрату пам’яті внаслідок вживання, неспроможність відслідкувати проблеми, що виникли у житті внаслідок вживання.

    З переліку симптомів, що визначають залежність, уже зрозуміло, що узалежнений не може вдаватися до стратегії контрольованого вживання саме тому, що розлад вживання передбачає втрату контролю. І, на жаль, однієї сили волі аж ніяк не буде достатньо, щоб цей контроль повернути.
    Давайте детально розглянемо як вживання відображається на роботі мозку.


    ▪▪▪
    СИСТЕМА ВИНАГОРОДИ

    Коли людина вживає щось заради отримання задоволення ситуативно (або просто їсть улюблену піцу), активується мезолімбічний шлях. У відповідь на отриманий стимул запускається імпульс, що проходить від вентральної області покришки через лобну кору аж до базальних ганглій. Коли наш мозок відчуває задоволення – базальні ганглії є сильно збудженими, а амигдала (що відповідає за страх, напругу, дискомфорт) розслаблена. У певний момент активується також лобна кора (що відповідає за раціональність, контроль імпульсів та бажання) і людина приймає рішення припинити поведінку. Наприклад, ми уже відчули ситість від піци і приняємо її їсти.

    Важливий нюанс, який згодом пояснить нам усе: чим сильніша активність базальних ганглій - тим нижча активність лобної кори. Ви могли це помічати і не у контексті вживання - якщо суб’єкт закоханості відповідає взаємністю, світ раптом вилітає з-під ніг, ви більше не можете думати ні про що, просто летите на крилах кохання.

    Як змінюється робота системи винагороди у людини із залежністю?

    Навіть думки про вживання, активують у мозку людини мезолімбічний шлях, проте імпульс проходить до базальних ганглій, оминаючи префронтальну кору. Звідси виходить, що зона мозку, яка повинна була відповідати за контроль, майже не активна в стані сп’яніння. Крім того маємо розширену амигдалу, через що людина відчуває тривогу, роздратування і дискомфорт, а базальні ганглії відмовляються сильно збуджуватись через що-небудь інше, окрім речовини.


    Коли зменшується чутливість базальних ядер до чого-небудь крім речовини – це виникла залежність.

    Таким чином, у людини із залежністю спостерігаються порушення одразу в декількох частинах мозку: вентральній області покришки, лобній корі, базальних ядрах і амігдалі.

    Людина не дурна, людина не слабохарактерна, вона не через те не може перестати пити. Вона не може перестати пити тому, що її лобна кора працює некоректно.

    ▪▪▪
    ВИ НЕ МОЖЕТЕ ПРИПИНИТИ ВЖИВАТИ САМЕ ТОМУ, ЩО ВЖИВАЄТЕ

    У людини із залежністю базальні ганглії сильно збуджуються і реагують саме на речовину вибору, чутливість до інших (звичайних) стимулів значно зменшується. До того ж базальні ганглії дуже добре пам’ятають свою улюблену речовину. Якщо людина зробила перерву у вживанні і вжила знову за деякий час, базальні ганглії активуються так само сильно, як і при активній залежності. А, як уже було згадано, чим сильніша активність базальних ядер - тим нижча активність префронтальної кори. Мозок буквально втрачає контроль на фізіологічному рівні.
    І тут також не варто розділяти фізіологічну і психічну залежність, бо все, що ми відчуваємо на рівні психіки, так чи інакше, має підґрунтя у нашому мозку.

    ▪▪▪
    Залежність - це милиця

    Різке припинення вживання – звучить страшно і важко. Для людини із залежністю відмова може відчуватися полярно – як необхідний крок (“більше ніколи”) і як непосильна ноша водночас. Це зрозуміло. Це викликає щире співчуття. До формування залежності може призвести багато факторів: коло друзів, що вживають, доступ до речовини, і, з великою ймовірністю сильні руйнівні емоції, що створюють відчуття наче твереза реальність просто нестерпна – важка, болісна і просто неймовірно нудна. У якийсь момент залежність стала єдиною опорою – милицею – яка допомагає хоч якось рухатись. Тому ми не маємо на меті когось засудити за неможливість різко припинити вживання. Навпаки, хочемо підтримати і розказати цікавинки про мозок.

    Для того, щоб опанувати нові навички, саморегуляція необхідна. Тут допоможе психотерапія. Зазвичай для роботи із залежними використовується змішаний підхід, проте найбільш популярними підходами є:

    • Мотиваційне консультування (допоможе визначити саме вашу причину жити тверезо)

    • Когнітивно-поведінкова терапія (допоможе змінити мислення і стиль життя, що сприяють залежності)

    • Терапія на основі mindfulness (навчить здоровим практикам проживання негативних емоцій)

    Також золотим стандартом залишаються групи підтримки, сімейна терапія, замісна підтримувальна терапія (для залежних від опіатів), реабілітаційні програми (наприклад, програма 12 кроків).


    ▪▪▪
    Чи необхідно вдаватися до повної відмови для того, щоб почати терапію?

    Вибачте, але так, необхідно.
    Щоб зрозуміти чому, повернемося до того, як психоактивна речовина працює у мозку і як саме впливає на гіпокамп. Це – частина мозку, відповідальна за пам’ять, навчання, контроль стресу та емоцій, оцінювання наслідків дій і запам’ятовування негативного досвіду (щоб ми могли еволюціонувати). При хронічному вживанні система винагороди перевантажена і гіпокамп отримує дуже викривлене поняття про цінність досвіду – вживання раптом починає видаватися значно потрібнішим за роботу, сім’ю, сон і харчування. Гіпокамп взаємодіє з амигдалою (яка при залежності розширена) і гіпоталамусом. Залежна людина майже завжди відчуває стрес. Врешті, пам’ять і здатність до навчання просто не можуть працювати коректно за такої картини у мозку. Тому, наскільки б великою не була мотивація залежного навчитися новим навичкам самопідтримки, це буде даватися дуже важко, допоки мозок просто вирує, або від стресу, або від психоактивного впливу.

    Повна відмова – золотий стандарт, але контроль вживання – чудове зменшення шкоди.


    Контроль вживання як стратегія зменшення шкоди може працювати для людей, у яких немає сформованої залежності, лише ситуативне вживання. Також може бути ефективним для людей, які почали зловживати, відчувають певні проблеми від вживання, але мають високий рівень самоусвідомлення.


    Якщо ви просто почали вживати менше, рідше, обдуманіше – ваші легені, серце, печінка, ніс, мозок і всі інші частини тіла точно вам подякують. Роблячи маленькі кроки, ви все одно почнете почуватися краще, віднайдете мотивацію і нові сенси. Робіть це заради себе, любіть себе, навіть якщо ви себе ненавидите, і не бійтеся звертатися по допомогу. Ми вас любимо ‪‪❤︎



    Використані зображення підготовлені Вадимом Мельником

    Може бути цікаво
    Надія Щерб’як
    Автор статті 03
    0
    Поділитися статтею
    Зворотній зв'язок

    Ідеї, колаборації, історії? Потрібна порада чи консультація? З питань співпраці, отримання профілактичних засобів та будь-яких інших – пиши тут:

    Дякуємо!
    Ваше питання надіслано.

    Ми надамо вам відповідь
    протягом трьох робочих днів.