Меню
  • Ua
  • En
    •
  • Ua
  • En
    •

    Психологічний фронт

    Сьогодні розкажемо про психологічну допомогу в ці непрості часи. Як це відбувається, хто аудиторія і як допомогти собі, коли немає можливості отримати послуги психолога.

    Зараз багато організацій надають безкоштовну психологічну допомогу онлайн, а саме ми, Drugstore, працюємо з підлітками і молодими дорослими, ЛГБТ, тими, хто вживають наркотичні речовини – загалом з усіма, хто потребують підтримку прямо зараз. У чаті Drugstore працюють лікарі та психологи, і Аліна Сарнацька – одна з них.

    У звичайному житті Аліна – менеджерка громадської організації «Клуб «Еней», активістка громадянського суспільства, займається зокрема проєктами проти гендерного насильства над жінками, а також є аспіранткою з соціальної роботи. Має диплом психолога і вже три роки працює у команді чату психологічної підтримки Drugstore. Консультує різних людей, зокрема молодь, що знаходиться у складних обставинах чи у складні часи. Наприклад, під час епідемії коронавірусу Аліна надавала підтримку багатьом, і зараз під час війни також працює на волонтерських засадах. Вже за перший тиждень вторгнення Аліна допомогла приблизно 100 людям знайти підтримку і впоратися зі своїми почуттями.

    ▪▪▪

    Як ти сама пережила перші дні вторгнення?

    У перші дні війни мені було дуже страшно, я не розуміла що відбувається, ми з сімʼєю практично жили в бомбосховищі. Щоб впоратися з цим, я волонтерила як психологиня прямо на станції метро, де ми переховувалися, надаючи підтримку людям. Звʼязок був, тож я прямо з метро також волонтерила як ведуча груп психологічної підтримки КиївПрайду та в чаті Drugstore. Потім ще підключилася до чат-боту Жіночого маршу і там консультувала, і багато людей зверталися індивідуально.

    ▪▪▪

    Розкажи про групи психологічної підтримки. Чи варто приєднуватися до такого формату?

    З третього дня війни КиївПрайд запропонував мені такий формат роботи, як ведення групової підтримки. І мені особисто, до речі, це сильно допомогло – як і людям, які казали мені, що це для них виявилося дуже міцною опорою. Я перебувала в сховищі, почувалася дуже погано, а моя група була налаштована на надію – це було наше завдання під час групи. І мої учасники та учасниці відчули це, і, власне, я відчула надію. На групах були люди від 16 до майже 30 років, незалежно від віку всі розділили ці відчуття.

    Знаю, що ти розробила свою методику для груп психологічної підтримки. Чи можеш поділитися, як це працює?

    Так, я розробила методику із шести кроків для виходу на надію і на ресурси.

    Я починала групу з того, що сталося, тобто з опису ситуації – кожен і кожна по черзі говорили про свої обставини. Потім люди розказували, що їх бісить – для того, щоб виплеснути негативні емоції. Потому ділилися, які заняття їх підтримували – і багато хто вперше замислювалися над тим, що їх взагалі щось підтримує, визначали, що саме. Розказували про те, що хорошого вони відкрили в собі і в людях за цей час. Закінчували ми «Я-мрією». Це коли ми відступаємо від теми війни і дивимося більш глобально: ти як людина, про що ти мріяв чи мріяла, про що мрієш зараз. Звісно, крім миру в Україні. Це допомагає більше масштабувати те, що ця війна – тимчасова, а є людина, яка має мрії, має майбутнє. Це дуже добре працювало на групу, і власне на мене теж.

    ▪▪▪

    Що зараз найбільше бентежить людей?

    Дві речі. Перше – що робити зі страхом і тривогою, люди часто думають, що її треба зняти, що обовʼязково треба це зробити, позбавитися її. Насправді було б дивно не відчувати тривогу і страх під час війни.

    Друге – це те, що у багатьох зʼявилося почуття провини: у тих хто поїхали – за те, що вони поїхали, у тих хто лишилися – за те, що вони мало роблять. В мене є знайомі, що знаходяться на фронті, на передовій, так у них відчуття провини, що вони не ще більше на передовій! Це ще називають провиною того, хто вижив, і от з цим дуже багато звернень.

    У всіх, незважаючи на вік, гендер, сексуальну орієнтацію, інші ідентичності – у всіх з мого досвіду є ці два запити до психолога. У людей, які вживають наркотики, чи людей на ЗПТ ще додатково можуть виникати практичні питання – де знайти замісну терапію, наприклад.

    ▪▪▪

    Що допоможе людині, коли зʼявляється страх смерті, страх втрати?

    Універсального рецепту тут немає. Є речі, які можуть допомогти деяким людям. Ось як проговорювання – говорити з кимось про те, що відбувається. Або творчість – малювати, писати, займатися саме створюванням чогось.

    Мені особисто також помагає проговорювання, і я бачу ефект того, коли говориш з іншими людьми про те, чого боїшся. Добре спрацьовує бути зайнятим чимось, приносити якусь користь іншим, і це принесе користь тобі в плані позбавлення від гнітючих відчуттів.

    Чи можна допомогти самому собі впоратися зі страхом, тривогою, почуттям провини?

    Тут також все індивідуально. Треба помічати, що тобі допомагає, і користуватися цим. Так ми робили на групах, і виявлялося, що комусь допомагає читати книжку, наприклад, а комусь гаряча ванна. У кожного і кожної своє; що допомагає одному, те може не спрацювати в іншого. Для мене особисто під час війни, скажімо, такі методи не дуже допоміжні.

    ▪▪▪

    Що ти можеш порадити як самій собі?

    Я раджу волонтерити. Причому необовʼязково в глобальних масштабах – волонтерити можна в широкому розумінні, достатньо підтримувати когось. Я бачу, що це дуже допомагає не тільки мені, а й іншим людям. Робіть, що можете, мінімально – скинути 100 грн на корм котикам чи собачкам, в притулки, яким конче це зараз потрібно, забрати до дому котика з Ірпіня. Ось ми забрали, і ціла історія з нами приключилася – вона захворіла, довелося лікувати.

    Можна поговорити з кимось, кому важче, підтримати друзів, когось, кому складніше ніж тобі. Або зробити якусь роботу – піти варити їсти ТрО, бо бійці і бійчині вічно голодні і їжа завжди потрібна. Або просто бути на робочому місці, виконувати свою роботу, тому що піднімати економіку теж важливо. Нам всім потрібно працювати, щоб економіка продовжувала існувати, а частину коштів можна передавати на потреби Збройних Сил, це теж з особистого прикладу.

    Мені дуже допомагає волонтерити, і ще обніматися.

    ▪▪▪

    Якщо вам потрібна допомога психолога, ви можете звернутися сюди: https://drugstore.org.ua/consultants

    Або у додатку Free2Ask

    #психологія #психолог #групидопомоги
    Може бути цікаво
    Анна Шелестун
    Автор статті 124
    0
    Поділитися статтею
    Зворотній зв'язок

    Ідеї, колаборації, історії? Потрібна порада чи консультація? З питань співпраці, отримання профілактичних засобів та будь-яких інших – пиши тут:

    Дякуємо!
    Ваше питання надіслано.

    Ми надамо вам відповідь
    протягом трьох робочих днів.