Меню
  • Ua
  • En
  • Ru
  • Ua
  • En
  • Ru
  • Порівняння псилоцибіну та ЛСД: наукове дослідження

    Часто між ЛСД та псилоцибіном ставиться умовний знак рівності. Обидві речовини з класу класичних психоделіків, ефект майже ідентичний, хімічна структура на картинках схожа (й однаково порівнюється з серотоніном).

    Скоріше за все, демонстрацією різниці з вуличного недослідницького середовища виступатимуть наступні пункти:

    • псилоцибін – натуральна штука, а ЛСД – хімічна;
    • псилоцибін більш плавний, а ЛСД “жорсткіша” речовина (бо див. попередній пункт);
    • форма: ЛСД розповсюджується в “марках”, а псилоцибін або у вигляді висушених плодових тіл грибочків, або шоколадок-цукерок.

    Чи є цей список вичерпним? Чи дійсно дві речовини настільки схожі? Ці питання закономірно виникають й у дослідників психоделіків.

    Сьогодні розглянемо цьогорічну наукову публікацію під назвою “Пряме порівняння гострих ефектів діетиламіду лізергінової кислоти і псилоцибіну у подвійно сліпому плацебо-контрольованому дослідженні за участю здорових добровольців” (Holze et al., 2022)

    ➰➰➰

    Зі слів авторів дослідження:

    “Зростає інтерес до використання діетиламіду лізергінової кислоти (ЛСД) і псилоцибіну в психіатричних дослідженнях і терапії. Однак жодні сучасні дослідження не оцінювали відмінностей у суб’єктивних і вегетативних ефектах ЛСД і псилоцибіну або їх подібності та еквівалентності доз. Наявність таких результатів може допомогти у визначенні дози для майбутніх психоделічних досліджень.”

    ➰➰➰

    Для початку, згадаємо, що і псилоцибін, і ЛСД – це класичні синотонергічні психоделіки. Вони підходять не лише для рекреаційного вживання, а й мають високий терапевтичний потенціал. Наприклад, у випадку резистентної депресії, посттравматичного стресового розладу або при тривожних розладах (це неповний список). Також за їх допомогою лікують певні невралгічні захворювання – мігрені та кластерний головний біль. Обидві речовини взаємодіють з серотонінергічною системою, зокрема з 5-HT2A рецепторами – саме цією взаємодією пояснюється змінений стан свідомості при вживанні цих речовин.

    Додатково до взаємодії з серотоніновими рецепторами, ЛСД також взаємодіє з дофаміновими D1-3 рецепторами.

    Але, що цікаво, попри те, що нам умовно відома різниця між ЛСД та псилоцибіном у розрізі питання взаємодії з рецепторами та усіляких інших фізіологічних особливостей, за словами авторів, вплив цієї різниці на суб’єктивні ефекти від прийому речовин не був досліджений.

    Тобто ми знаємо, що на нейробілогічному та хімічному рівнях ці речовини відрізняються. Але нам бракує інформації щодо різниці ефектів, іншими словами – чи відрізняється псилоцибіновий тріп від ЛСД-тріпу. Досліджувались обидві речовини завжди окремо, але не разом задля порівняльного аналізу.

    Саме тому в цьому дослідженні автори вирішили прямо порівняти наявні суб'єктивні, вегетативні та ендокринні ефекти ЛСД і псилоцибіну з використанням двох доз кожної речовини та плацебо в межах однієї вибірки (тобто перевірити ефект на одних і тих самих учасниках дослідження).

    Раніше було показано, що і ЛСД, і псилоцибін викликають дозозалежну (тобто таку, що підвищується\знижується з відповідно підвищенням\зниженням дозування) серцево-судинну стимуляцію та впливають на ендокринні функції. Однак потенційні відмінності між цими двома речовинами не були досліджені. Тому автори дослідження оцінювали артеріальний тиск, пульс, температуру тіла та ендокринні ефекти, включаючи, в тому числі, плазмові рівні кортизолу, пролактину і окситоцину.

    За дизайном це подвійно сліпе, плацебо-контрольоване (тобто ні учасники, ні дослідники в кожному конкретному випадку не знають, що саме отримує учасник – досліджувану речовину чи плацебо), перехресне (тобто довготривале дослідження, у якому учасники отримують послідовність різних видів лікування (або впливу)) із п’ятьма експериментальними тестовими сесіями для дослідження реакції на:

    • плацебо
    • 100 мкг ЛСД
    • 200 мкг ЛСД
    • 15 мг псилоцибіну
    • 30 мг псилоцибіну

    За словами дослідників, порядок проведення сесій був випадковим і “збалансованим”. Періоди вимивання між сеансами становили не менше 10 днів.

    Учасниками дослідження стали 28 здорових людей віком від 25 до 52 років, із них 14 чоловіків та 14 жінок. Вибірка була сформована за допомогою так званого “сарафанного радіо”, або із добровольців, що зв’язались з дослідницькою групою самі через особистий інтерес до теми дослідження або через бажання отримати легальний досвід вживання психоделіків.

    Звісно, стати учасником такого дослідження може не будь-який охочий. Зокрема, під критерії виключення (умови, за яких людина не може стати учасником дослідження) підпадали люди віком молодше 25 або старше 65, вагітні жінки, наявність особисто або в близьких членів родини “великих” психічних розладів (згідно з DSM-5), курці (за умови куріння >10 сигарет в день). Також до критеріїв виключення відносився досвід вживання заборонених психоактивних речовин більше десяти разів протягом життя або протягом 2 місяців перед дослідженням. Цікаво, що ТГК під цю заборону не підпадав.

    Щодо алкоголю також існували певні обмеження: учасників попросили вживати не більше 10 стандартних алкогольних напоїв на тиждень і не більше одного напою за день до тестування. Уточнень щодо “стандартних алкогольних напоїв” автори не наводять.

    Більше половини учасників дослідження мали досвід вживання різних психоактивних речовин – класичних психоделіків (14 учасників), МДМА (13 учасників) та стимуляторів (13 учасників). 10 учасників не мали жодного досвіду вживання заборонених психоактивних речовин, виключаючи канабіс.

    ▪▪▪

    Якщо у вас виникло питання щодо походження речовин для дослідження (тобто звідки дослідники взяли ЛСД та псилоцибін), відповідь можна також знайти в тексті дослідження. Майже 100% (>99% ЛСД та 99,7% псилоцибін) чисті речовини було отримано від швейцарських фармакологічних компаній – Lipomed AG та ReseaChem GmbH.

    У випадку з ЛСД плацебо складалося з ідентичних одиниць, які були заповнені лише етанолом. У випадку з псилоцибіном плацебо складалося з ідентичних непрозорих капсул, наповнених манітом.

    Щодо процедури: дослідження складалось з однієї скринінгової сесії, п’яти 25-годинних експериментальних сесій та однієї заключної сесії для кожного із учасників. Лише один учасник та один член дослідницької команди були присутні протягом кожної з експериментальних сесій.

    ▪▪▪

    Експериментальні сесії розпочинались о 8:00. У кожного з учасників було взято зразок сечі, щоб підтвердити утримання від вживання психоактивних речовин, а також тест сечі на вагітність у жінок. ЛСД, псилоцибін або плацебо вводили о 9:00 ранку. Результати показників, таких як частота серцебиття або температура тіла, неодноразово оцінювали протягом 24 годин. Стандартні обіди та вечері подавалися приблизно о 13:30 та о 18:00 відповідно. Учасники ніколи не залишалися на самоті під час фази гострого ефекту, а дослідник перебував у кімнаті поруч до 24 годин. Учасники дослідження були відправлені додому наступного дня приблизно о 9:15 ранку.

    Суб'єктивні ефекти оцінювали неодноразово за допомогою візуальних аналогових шкал. Шкалу 5 вимірів змінених станів свідомості (5D-ASC) використовували як первинну оцінку результату та повторно через 24 години після введення препарату для ретроспективної оцінки пікових ефектів речовини.

    Містичні переживання оцінювали через 24 години після прийому препарату за допомогою опитувальника станів свідомості, який був скомбінований з декількох інших опитувальників станів свідомості з додатковими шкалами.

    Проміжки часу до початку ефекту, до максимального ефекту та його зниження та тривалість також були зафіксовані.

    Артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень і температуру тіла неодноразово вимірювали; оцінювали розмір зіниці. Побічні ефекти оцінювали за 1 годину до та через 12 і 24 години після вживання речовини за допомогою “Переліку скарг”.

    Концентрації кортизолу, пролактину, окситоцину і т.д. у плазмі визначали, як описано раніше. Кров збирали в літій-гепаринові пробірки. Зразки крові негайно центрифугували.

    ▪▪▪

    Що ж, з дизайном дослідження розібрались. Можемо перейти до результатів.

    На цих графіках показано “гострі” зміни свідомості за шкалою 5 вимірів зміненого стану свідомості під час вживання 100 та 200 мкг ЛСД, 15 та 30 мг псилоцибіну та плацебо.

    Псилоцибін у дозі 30 мг викликав зміни свідомості, відносно подібні до 100 мкг ЛСД. Проте вони також істотно не відрізнялися від 100 або 200 мкг ЛСД.

    ЛСД у дозах 100 і 200 мкг суттєво відрізнявся лише за загальним балом “Тривожний розпад его” та підшкалами “Порушення контролю та когнітивних здібностей” і “Тривожність”.

    Ефект від дози 15 мг псилоцибіну був явно нижчим, ніж 100 і 200 мкг ЛСД і 30 мг псилоцибіну за більшістю підшкал.

    Цікаво, що результати плацебо були занадто низькими для візуалізації.

    На цих графіках можна побачити співвідношення різних показників оцінки суб’єктивного досвіду під час вживання 100 та 200 мкг ЛСД, 15 та 30 мг псилоцибіну та плацебо та часу.

    ЛСД (100 або 200 мкг), псилоцибін (15 або 30 мг) чи плацебо вводили при t = 0.

    Загалом дози ЛСД 100 мкг і 200 мкг і доза псилоцибіну 30 мг справляли порівняно однаковий суб’єктивний вплив, що можна побачити на шкалах ”Будь-який вплив речовини”, ”Хороший ефект речовини”, ”Поганий ефект речовини”, ”Любов до речовини”, “Піднесене самопочуття, “Почуття стимуляції” та “Страх”. Лише за шкалою ”Розчинення его” можна побачити значну різницю між 100 і 200 мкг ЛСД.

    Висока доза псилоцибіну в 30 мг викликала максимальні суб’єктивні ефекти, які можна порівняти з 100 і 200 мкг ЛСД, без суттєвих відмінностей за будь-якою зі шкал.

    Доза 30 мг псилоцибіну дала значно більшу пікову реакцію, ніж доза 15 мг псилоцибіну.

    ▪▪▪

    На цих графіках зображено співвідношення “гострих” вегетативних ефектів ЛСД і псилоцибіну та часу.

    Дози 100 і 200 мкг ЛСД лише помірно підвищували артеріальний тиск порівняно з плацебо, тоді як 15 і 30 мг псилоцибіну викликали більш виражене підвищення артеріального тиску.

    Дози 100 і 200 мкг ЛСД помітно збільшували частоту серцевих скорочень, тоді як лише вища доза псилоцибіну в 30 мг викликала помірне збільшення частоти серцевих скорочень порівняно з плацебо.

    Дози ЛСД 100 і 200 мкг, а також доза псилоцибіну 15 мг помірно (і приблизно однаково) підвищували температуру тіла, тоді як 30 мг псилоцибіну викликали більш виражене підвищення температури тіла.

    ▪▪▪

    Більш детально розглянемо результати дослідження.

    ЛСД у дозах 100 і 200 мкг і доза псилоцибіну 30 мг викликали схожі суб’єктивні ефекти. Висока доза псилоцибіну в 30 мг викликала максимальний суб’єктивний ефект, який можна порівняти з дозами ЛСД у 100 і 200 мкг, без суттєвих відмінностей. Доза псилоцибіну в 15 мг викликала значно менший ефект, ніж доза псилоцибіну в 30 мг і обидві дози ЛСД.

    Обидві дози ЛСД мали значно довший ефект і більш ранній початок ефекту порівняно з обома дозами псилоцибіну.

    І ЛСД, і псилоцибін значно підвищували діастолічний і систолічний артеріальний тиск, температуру тіла та розмір зіниці порівняно з плацебо.

    Важливо звернути увагу на те, що ЛСД лише помірно підвищував артеріальний тиск і температуру тіла, тоді як 30 мг псилоцибіну викликали значно більше підвищення артеріального тиску та температури тіла порівняно з ЛСД і 15 мг псилоцибіну. Та навпаки, обидві дози ЛСД призвели до більшого збільшення частоти серцевих скорочень порівняно з дозами псилоцибіну та плацебо. Псилоцибін у дозі 30 мг, але не 15 мг, помірно збільшив частоту серцевих скорочень порівняно з плацебо. І ЛСД, і псилоцибін збільшували розмір зіниці в обох дозах.

    Побічні ефекти включали в тому числі головні болі, поганий настрій, нудоту, а також кошмари, яскраві сни або безсоння. При чому серйозних побічних ефектів не спостерігалося.

    Також варто зазначити, що значущої різниці в ефектах ЛСД і псилоцибіну між учасниками чоловічої та жіночої статі не було виявлено.

    ▪▪▪

    ТАК ЩО Ж, ВСЕ Ж ВОНИ ОДНАКОВІ?

    Підсумовуючи, можна сказати, що різниця у суб’єктивних переживаннях дійсно є не дуже великою. Тобто головна “гіпотеза з вулиці” про те, що ЛСД має більш “жорсткий” ефект, а псилоцибін більш плавний підтвердилась у справжньому науковому дослідженні.

    Хочу, щоб із цієї статі ви забрали з собою думку про те, що наука – це цікаво і класно (якщо вміти на неї дивитися під правильним кутом).

    Те, чим займаються дослідники в піджаках із латками на ліктях або біленьких халатиках у своїх дослідницьких лабораторіях – не якийсь інший вимір реальності. І можна навіть припустити, що не так вже там все й відрізняється фундаментально по своїй суті від “домашніх” рейверських досліджень.

    Подивіться самі: учасники – люди, яким цікаво. Дослідники – люди, яким цікаво. Головна рушійна сила – інтерес до дослідження світу, внутрішнього і зовнішнього. Нічого не нагадує?

    ▪▪▪

    Знайте свій наркотик, вживайте з розумом та слідкуйте за нами в соцмережах, щоб не пропустити нові цікаві та корисні матеріали.

    #наука #псилоцибін #ЛСД #дослідження #психоделіки

    Може бути цікаво
    АННА КОЗЛОВСЬКА
    Автор статті 10
    0
    Поділитися статтею
    Зворотній зв'язок

    Ідеї, колаборації, історії? Потрібна порада чи консультація? З питань співпраці, отримання профілактичних засобів та будь-яких інших – пиши тут:

    Дякуємо!
    Ваше питання надіслано.

    Ми надамо вам відповідь
    протягом трьох робочих днів.