Меню
  • Ua
  • En
  • Ru
    •
  • Ua
  • En
  • Ru
    •

    Тріп, який завжди з тобою: як це – жити з психоделічними візуалами

    Герой інтерв'ю побажав залишитися невідомим, тому ми змінили імена, але не історію.

    Міші 27 років, він працює програмістом, грає на саксофоні та має вроджену синестезію – бачить музику в кольорах. Чотири місяці тому після прийому псилоцибінових грибів у нього розвинувся HPPD – довготривалий розлад сприйняття, викликаний галюциногенами.

    Досвідчені читачі, які експериментували з ЛСД чи грибами, знають, що таке флешбеки – короткі повернення у тріп, що виникають несподівано, мов спалах, і так само швидко щезають. Візуальні пост-ефекти при HPPD, на відміну від флешбеків, нікуди не зникають та стають постійними супутниками по життю.

    Зміни у сенсорному сприйнятті виражаються в галюцинаціях та ілюзіях, які, наче інстаграм-фільтри, накладаються на навколишній світ. Ореоли, гало, фрактали, зернисте повітря, післяобрази, викривлення кольорів, мерехтіння, рух статичних предметів – це неповний спектр симптомів HPPD. Проте, крім внутрішнього космосу, який може здатися цікавим, існує висока ймовірність розвитку психічних порушень: депресія, панічні атаки, тривожні стани, деперсоналізація і дереалізація виникають на фоні того, що візуали не піддаються контролю та заганяють людину у глухий кут.

    ЗВІДКИ ЦЕ БЕРЕТЬСЯ? Науковий відступ

    Довготривалий розлад сприйняття, викликаний галюциногенами, – це біла пляма на науковому ландшафті. Причини хвороби досі невідомі. Останні неврологічні дослідження показують, що симптоми HPPD виникають через відхилення функції ЦНС після використання галюциногенів. Згідно з однією з теорій, порушується механізм гальмування, пов’язаний із сенсорною пропускною системою. Результати дослідження Доктора Метью Бегготта з Університету Каліфорнії в Берклі показують, що симптоми HPPD зустрічаються у 0,66% – 4,1% респондентів, але ця цифра дуже приблизна, адже це чи не єдине опитування з теми.

    Ключова умова появи HPPD – прийом психоделічних речовин: LSD, псилоцибінові гриби, мескалін, DMT, іноді MDMA та рідше канабіноїди. Розлад може бути викликаний як тривалим багаторазовим вживанням речовини, так і одним-єдиним тріпом. Станіслав Гроф, один із найбільш плідних психоделічних терапевтів і автор холотропного дихання, у своїй книзі «ЛСД психотерапія» пише, що симптоми HPPD можуть бути результатом нерозв’язаного бедтріпа, і що вони зазвичай «зникають миттєво», коли «те, що лежить в основі [несвідомого] матеріалу повністю пережито та інтегровано».

    Ілюстрації зображають, як виглядають різні візуальні викривлення при HPPD.

    Взято з Вікіпедії.

    Післяобраз

    Несправжні візуальні об'єкти

    У розмові з Drugstore Міша розповідає про свій психоделічний досвід: про те, як жити з візуалами та не збожеволіти, де шукати професійну допомогу та коли нарешті відпустить.

    ПЕРШИЙ ДОСВІД

    Вперше я спробував псилоцибінові гриби приблизно три роки тому. Це було на Балі, вночі, біля океану. Я лежав на піску та бачив, як кожна океанська хвиля перетворюється на дивовижну музику, схожу на ембієнт. Це був чудовий тріп з сакральними переживаннями та глибоким розчиненням, після якого я вирішив, що не варто марнувати життя, та змінив професію – став програмістом.

    ***

    «Дивився, як хвилі перетворюються на музику, та розумів, що гриби – мої друзі».

    ***

    Мій психоделічний досвід – 5 тріпів, ЛСД та псилоцибінові гриби. Я переживав як приємні занурення, так і повноцінні бедтріпи, але завжди був упевнений, що наступного ранку відпустить.   

    Я люблю дивитися візуали із заплющеними очима. Вони йдуть зсередини, створюють геометричні форми. Я придбав спеціальні окуляри, які повністю закривають очі, занурюють в абсолютну темряву. З ними я тріпую навіть від марихуани.

    Підсвідомість уже намагалася попередити, що я у групі ризику. Одного разу, після міцного приходу від травки, я почав бачити післяобрази від предметів та «зірочки» на небі. Якби я тоді задав правильний запит у гугл і знайшов інформацію про HPPD, можливо, був би обережніший. Але я не надав особливого значення тому, що сталося. Перевірив зір у лікаря та продовжив звичне життя. За пару місяців спецефекти минули.

    Візуальний сніг, коли очі заплющені

    Візуальний сніг, коли очі розплющені

    Після розлучення я пустився берега: мені подобався брудний стиль життя, сповнений нічними прогулянками, димом самокруток, сексом, алкоголем та вживанням психоактивних речовин – марихуана, ЛСД, псилоцибін. Особливої насолоди це приносило на контрасті з сімейним стилем життя. Проте доволі швидко я знайшов чудову дівчину – Аліну. Вона розділяє моє світобачення та захоплення, але не речовини. Звісно, я би хотів розділити з нею будь-який тріп, але якщо у людини немає потреби в психоделічному досвіді, то яке я маю право його нав’язувати? Тож переді мною став вибір: або я лишаюся сам і продовжую жити, як хочу, або кидаю наркотичні експерименти і повертаюся до традиційного стилю життя. Усе це я й хотів обміркувати у глибокому грибному тріпі.

    ПЕРЕЛОМНИЙ ТРІП

    Переломний тріп відбувався вдома, у порожній кімнаті з приємною музикою. Я залишився наодинці з собою. Тріп був практично без візуалів, весь у роздумах. Моментами були прозріння, моментами – приступи беда. Уяви анімешного героя, який забився в куток, кусає лікті і думає про світ – це я тоді.  

    ***

    «Я здійснив типову для психонавта помилку: з’їв 2 г грибів, а за дві години додав ще 1,5 г».

    ***

    Фрактали або рухливі візуальні зображення

    Я здійснив типову для психонавта помилку: з’їв 2 г грибів, не відчув бажаного ефекту й за дві години додав ще 1,5 г. Після другої дози почалися справжні страхи: я забув, хто я. Єдине, що пам’ятав: я в тріпі і, здається, у мене проблеми. Я протистояв потоку, тому що боявся залишитися ментальним інвалідом на усе життя.

    Це як поїзд, що мчить щодуху, але раптом машиніст зриває стоп-кран, – поїзд різко зупиняється, пасажири падають з верхніх полиць, багаж валиться на них, а колеса безповоротно руйнуються. Я дуже сильно тиснув на гальма у цьому тріпі, і вилетів вперед у реальному світі з вагоном психоделічних ефектів.  

    Порожня кімната і білі стіни не давали стимулу для приємних думок, тому я виніс урок: психоделіки треба приймати в місці, де уява може за щось зачепитися.

    Тріп був мало насичений візуалами, але був сакральним: у мене відчуття, що я доторкнувся до Бога, і обпікся.

    ***

    «Я дуже сильно тиснув на гальма у цьому тріпі, і вилетів вперед у реальному світі з вагоном психоделічних ефектів».

    ***

    Тріп тривав 6 годин, після виходу я досить швидко заснув.

    Спалахи світла

    ЗМІНИ У СВІТОСПРИЙНЯТТІ

    З першого дня було відчуття, що в правій півкулі головного мозку – порожнеча. Міг сидіти годинами, ні про що не думати.

    Наступний тиждень після переломного тріпу я провів у автомобільній мандрівці з Аліною. Вона помітила, що я став уважнішим за кермом, але більш стривоженим. Підсвідомо відчував, що щось не так, але візуально ще не штормило. Я шукав відповіді, подумки повертався у тріп, намагався усвідомити, що я пережив.

    Коли вийшов на роботу, почалися проблеми з інтелектуальною діяльністю. Я сів за код, який писав, а він зовсім чужий. Почав накручувати себе, що спалив нейронні зв'язки.

    Дрижання об'єктів

    ***

    «За два тижні я пережив чотири панічні атаки».

    ***

    Перша в моєму житті панічна атака спалахнула зранку в метро, коли я їхав на роботу. Раптово люди у вагоні стали більшими, ніж є насправді. Мене кинуло в холодний піт, я не міг дихати, було страшно. Досі пам’ятаю обличчя того стрьомного чоловіка у величезному кашкеті, що схилився наді мною. Я хотів звірити себе з об’єктивною реальністю, дістав телефон, щоб оцінити його розміри, а він увесь поплавлений, психоделічний та мініатюрний. Це була макропсія та мікропсія – психічні стани, при яких об'єкти здаються більшими чи меншими, ніж вони є.

    В офісі сталася ще одна панічна атака. Я працюю за двома моніторами, і очі бігають між ними. Це ніколи не створювало проблеми, поки я не зіткнувся з палінопсією, одним з симптомів HPPD. Післяобрази з теками, іконками, вкладками з обох екранів повністю заплямили стіну за комп’ютерами, на ній не залишилося чистого місця.

    ***

    «Візуальні ефекти викликають тривожний стан, а тривога підсилює візуальні ефекти».

    ***

    Це форма спіралі, по якій ти скочуєшся вниз, але буває так, що можеш винирнути.

    Мені було некомфортно у приміщенні з контрастними кольорами стін. Я дізнався, що таке клаустрофобія. Я відчував страх, коли приходив у їдальню, де червоні та зелені стіни. Найбільше дратували градієнти – коли зелена стіна поглинає білу. Я перестав бачити сірий та білий кольори, вони зливалися з сусідніми відтінками.

    Штормило нормально. Я відкривав очі та бачив стелю, всіяну «зірочками», бачив гало навколо джерел світла. Це перманентні ефекти.

    ***

    «Я досі дивлюся на світ через "фішай", і вважаю, що це класна фішка».

    ***

    Феномен Шіррера (ентоптичний феномен синього поля)

    Найнеприємніший симптом – аудіальний – шум у вухах. Це їдкий ультразвук, ніби пищить старий телевізор. Я намагався почути у ньому приємні аспекти: спів тібетської чаші чи церковний дзвін, якісь медитативні частоти. Мені стала більш цікава тиша. Я не міг слухати свій улюблений джаз, не міг грати на саксофоні.

    Прогулянки на природі повертали мене у тріп, викликали галюцинації. Я відчував сильну стривоженість щодо екології. Здавалося, що всі люди злі, що немає добра у світі.

    ***

    «Порожнеча взаємодіяла з зовнішніми подразниками – якщо я чув сильний звук, то відчував у голові світловий спалах».

    ***

    Ця пустота, що з’явилася з першого дня після переломного тріпа, – це моя інтерпретація дереалізації: я віддалявся від реального світу, втрачав своє «Я», дивився на життя крізь туман.

    Найбільший жах розгортався вночі за заплющеними очима. Я не міг заснути, тому що фіолетові та зелені «полярні сяйва» закручувались у спіралі, а між ними я бачив тисячі дрібних спалахів. Це було нестерпно. Я зрозумів, що треба щось робити. Вдягнув спортивний костюм та пробіг 4 км, потім прийняв гарячу ванну. Стало легше. Наступного дня я зробив камінґ-аут своїй дівчині, і вона мене підтримала. Після цього почався новий етап хвороби.

    САМОСТІЙНА БОРОТЬБА

    Я мінімізував стрес, почав бігати та регулярно займатися спортом, прагнув очистити думки. Від одного келиха вина з’являлося жорстке похмілля, яке посилювало візуальні ефекти, тому відмовився від усіх психоактивних речовин – наркотики, нікотин, алкоголь, навіть кава. Спокійні бесіди про мої переживання давали позитивний ефект. Я прийняв ситуацію, як є, та почав досліджувати тему.

    ***

    «Я почитав відгуки англомовного HPPD ком’юніті про те, що від марихуани ставало гірше, а повторний психоделічний досвід викликав загострення візуальних ефектів, тому не став експериментувати».

    ***

    Поступово я почав відчувати, як порожнеча у голові, немов рана, затягується плівкою. Деколи плівка рвалася, і порожнечу знов поглинали думки, але я відчував, як з кожним тижнем ставало краще.

    Візуалізації

    КОМЕНТАР ПСИХОТЕРАПЕВТА

    Бедтріп для багатьох проходить без довготривалих наслідків у реальному житті, але бувають винятки. Негативний психоделічний досвід може стати причиною для психологічної травми або фобії. Поза самим тріпом у людини може розвинутися, наприклад, іпохондрія – надмірне занепокоєння власним здоров’ям, що може проявлятися, зокрема, у сумнівах щодо своєї психічної адекватності. Ця тривога може бути і об’єктивною. Тому варто перевірити своє фізичне та психічне здоров’я у фахівців, щоб не накручувати себе та на цьому фоні не стати жертвою панічної атаки.

    Артем Осипян, драг-френдлі психолог

    Сприйняття «дихання» об'єктів

    За два місяці самостійної боротьби я нормалізував світосприйняття, працездатність. Але візуальний «сніг», гало навколо джерел світла, нічні галюцинації, деперсоналізація та дереалізація не зникали, і я прийшов до висновку, що час звернутися за професійною допомогою.

    ПРОФЕСІЙНА ДОПОМОГА

    Я питав серед своїх друзів-психонавтів та їхнього кола знайомих, хто стикався з пост-ефектами. Нікого не було. Це доволі рідкісний синдром, на весь рунет я знайшов приблизно 100 людей з HPPD.

    Знайомі порекомендували драг-френдлі психотерапевта, але він не підійшов мені через езотеричні погляди на ситуацію, я більше схиляюся до наукового бекграунду.

    Я спробував ще двох спеціалістів. Від терапії мені ставало краще, заспокоювали розмови, напруга спадала. Проте кардинально ситуація не змінювалася, і я всерйоз задумався звернутися до лікаря-нарколога чи психіатра.

    ***

    «Здавалося, що якщо я прийду в психіатрію, то мене одразу поставлять на облік. Я боявся і не хотів, щоб про мою проблему дізналися».

    ***

    Один із психотерапевтів запропонував допомогу перевіреного психіатра з наркології. Я зробив МРТ і енцефалограму головного мозку та пішов із результатами на консультацію до лікаря. Вона одразу відзначила мій сильний тривожний стан. Я розповів їй усе, як є, про психоделічний досвід та його наслідки.

    Гало

    ***

    «Магнітно-резонансна томографія не виявила викривлення, енцефалограма головного мозку показала незначні дифузні зміни біоелектричної активності без чітких ознак локальної паталогії. Зір у нормі».

    ***

    Мені поставили діагноз HPPD, хоча цей розлад не внесено до Міжнародної класифікації хвороб, натомість використовується термін «психічні та поведінкові розлади, викликані вживанням галюциногенів». Психіатр призначила препарати, які виписуються за рецептом, у комплексі з антидепресантами та вітамінами. (Редакція Drugstore навмисно не вказує назви препаратів, тому що лікування має проходити під наглядом та носить індивідуальний характер).

    ***

    «На наступний ранок після першої ж пігулки я прокинувся і відчув себе нормальною людиною».

    ***

    Минув місяць, ми наростили дозування препарату – психологічно я повернувся в повну норму, навіть став уважнішим. Візуали знизилися на 40% і стають меншими з кожним тижнем.  

    Я більше не бачу гало, післяобрази предметів стали ледь помітними, візуальний «сніг» з’являється, якщо на ньому зосередитися, розміри предметів відповідають об’єктивній реальності.

    ЩО ТЕПЕР?

    Я став цінувати нормальний стан – коли ти сидиш, і все ок. Це такий кайф!

    Тепер я виграю в колег у настільний футбол, я став навіть більш прокачаним чуваком. Цей досвід загартував мене, зробив стресостійким, дав поштовх до розвитку. Я планую освоїти фотографію, дуже проникся грою світла, що транслювали візуали. На жаль, музика перестала мене чіпляти, можливо, це було штучне захоплення.

    *** 

    «Я часто перепитую у друзів, коли спостерігаю щось незвичайне: ви теж це бачите?!».

    ***

    Після свого досвіду я зрозумів, що найкращим рішенням буде зав’язати з психоделіками. Моє ставлення до психоактивних речовин не змінилось. Я би рекомендував їх у складних життєвих ситуаціях. Але вживання має бути максимально усвідомленим і дуже обережним із дозуванням. У жодному разі не наодинці з собою та не задля релаксу. Психоделіки – це небезпечна штука, можна реально травмуватися.

    Думаю, марихуана ще трапиться у моєму житті, але «психота» – тільки якщо я переживу повне одужання, і це буде контрольований, обережний тріп з мікродозою і на природі.

    У мене з’явилося бажання продовжити свій психоделічний досвід як тріп-сітер. Природа у поєднанні з психоделіками дає найбільший психотерапевтичний ефект, зсув свідомості в альтруїзм – я хочу проводити людей туди, де їм буде усвідомлено добре.

    ***

    Осінь під HPPD була дуже яскрава, не така похмура, як зазвичай. Зима так і не настала. Чому після мого тріпа зникла зима? А що, якщо я досі тріпую?? Я запитую у своєї дівчини:

    • Алінка, зими ж нема?
    • Ні, Міша, зими немає.

    Але чи існує, власне, сама Алінка?...

    Може бути цікаво
    Анна Шелестун
    Автор статті 125
    0
    Поділитися статтею
    Зворотній зв'язок

    Ідеї, колаборації, історії? Потрібна порада чи консультація? З питань співпраці, отримання профілактичних засобів та будь-яких інших – пиши тут:

    Дякуємо!
    Ваше питання надіслано.

    Ми надамо вам відповідь
    протягом трьох робочих днів.