Меню
  • Ua
  • En
  • Ua
  • En
  • Турбота про базові потреби в умовах війни

    Піклуватися про себе вкрай важливо.

    Минає місяць від початку війни. За цей час ми стикнулися з проживанням травматичного стресу (час зіштовхнення з кризовою ситуацією та 2 дні після неї). Зараз наша психіка поступово адаптується до нової вимушеної реальності.

    Не дивлячись на те, що потужні емоції, які спостерігались у перші тижні війни, могли піти на спад, важливо пам’ятати, що зараз кожен з нас переживає травматизацію: незалежно від того, чи приймаєте ви безпосередню участь у бойових діях, волонтерите або змогли дістатись безпечного місця, піклуючись про себе та рідних. У будь-якому з цих випадків ми травмуємось через проживання власної беззахисності, неможливості вплинути на припинення війни та втрату звичного життя. Ми спостерігаємо страждання інших людей, щоденно отримуємо нову порцію важких новин та намагаємось витримати власні переживання.

    Близько 70% людей можуть впоратися з пережитими подіями без розвитку ПТСР. 15% зможуть самостійно обробити отриманий досвід, а 8-15% людей ризикують зіткнутися з ПТСР.

    Важливо, що ПТСР можна діагностувати лише після 6 місяців від моменту травматичної події, тому наразі не потрібно прогнозувати для себе неминучий розвиток цього стану.

    Для попередження розвитку ПТСР вкрай необхідно піклуватись про свою безпеку та базові потреби. Оскільки всі ми опинились в різних умовах та маємо різний доступ до ресурсів, ви можете обрати ті способи самопідтримки, які доступні для вас на цей момент.

    ▪▪▪

    ТУРБОТА ПРО БАЗОВІ ПОТРЕБИ

    В умовах кризи наше тіло встигло мобілізуватись та “зібратись докупи”. Багато хто у перші дні відчував приплив енергії та бадьорості. Наша нервова та гормональні системи в такий спосіб потурбувалася про нас, аби ми змогли дістатись безпечного місця, подбати про своє виживання та безпеку. Проте поступово наш організм виснажується, йому потрібні час та простір для відновлення. Хоч турбота про базові потреби може здаватись очевидною, в стресових умовах ці речі легко забуваються або на них може просто не вистачати сил.

    Спробуйте впродовж дня ставити собі наступні питання:

    • Чи спав_ла я сьогодні?
    • Чи чистив_ла я зуби? Якщо ні, я можу спробувати це зробити?
    • Я розчісував_ла волосся?
    • Чи хочу я пити? Якщо немає доступу до води – де б я міг_могла дістати воду? В кого поруч є вода?
    • Я ситий_а? Я їв/їла сьогодні? Що мені хотілось би з’їсти?
    • Мені тепло? Чи мені холодно?
    • Чи хочу я в туалет?
    • Я приймав_ла свої ліки сьогодні? Чи можу я робити нагадування або відмітки на тілі, які б допомагали мені відслідковувати регулярний прийом?
    • Чи сухий та чистий в мене одяг?
    • Мені комфортно в моєму одязі чи хочеться вдягнути щось інше?

    Якщо ви перебуваєте в підвалі або бомбосховищі по можливості спробуйте зберігати щоденні звички з мирного життя.

    Якщо у вас є змога – виділіть собі окремий одяг для сну, аби був ритуал “знімання денного одягу і вдягання нічного”. Відповідно, зранку буде ритуал зміни “одягу для сну” на “повсякденний”. Наприклад, якщо у вас є сорочка, светр і куртка – що ви могли б зробити своїм нічним одягом? Якщо ви спите в спальнику – чи могли б ви згортати його зранку (умовне “застилання ліжка”) або “готуватися до сну” ввечері?

    Будьте дбайливими та добрими до себе: якщо сьогодні вам щось не вдалося зробити або не вистачило сил – спробуйте ще раз завтра. Не вимагайте від себе швидких результатів, дякуйте собі за маленькі кроки.

    #турбота #війна #психологія

    Може бути цікаво
    Світлана Вєдєнєєва
    Автор статті 02
    0
    Поділитися статтею
    Зворотній зв'язок

    Ідеї, колаборації, історії? Потрібна порада чи консультація? З питань співпраці, отримання профілактичних засобів та будь-яких інших – пиши тут:

    Дякуємо!
    Ваше питання надіслано.

    Ми надамо вам відповідь
    протягом трьох робочих днів.