Меню
  • Ua
  • En
    •
  • Ua
  • En
    •

    Міфи про психічні захворювання

    Психічні захворювання залишаються однією з найбільш стигматизованих тем у суспільстві.

    Багато людей досі керуються хибними уявленнями та міфами, які заважають правильно зрозуміти природу цих станів і ставитися до них з емпатією.

    У цьому матеріалі ми розглянемо найбільш поширені міфи про психічні захворювання, пояснимо, чому вони помилкові, та надамо науково обґрунтовані факти, які допоможуть подолати стереотипи.

    ▪▪▪

    1. Шизофренія не піддається лікуванню.

    Незважаючи на зміну ставлення до інших психічних захворювань, шизофренія досі піддається величезній стигмі. Вона все ще є «забутою хворобою», її витіснили з кампаній проти стигми, що зазвичай зосереджені на стресі, депресії та тривозі. Це означає, що більшість людей лише поверхнево розуміють цей стан, незважаючи на те, що захворювання має поширеність до 2% серед усього населення.

    Часто помилково думають, що шизофренія просто «не піддається лікуванню». Однак за допомогою правильних ліків і психотерапії близько половини від усіх людей, що мають діагноз «шизофренія», переходять у ремісію після одного або кількох психотичних епізодів, тоді як у 35% спостерігаються змішані моделі ремісії та рецидиву. Переконання в тому, що шансів на одужання немає, може бути причиною великого відчаю для людей, у яких діагностовано захворювання, та їхніх родин.

    Загалом раннє втручання найефективніше. Але хронічна нестача ресурсів у службі охорони здоров’я означає, що багато людей з шизофренією не можуть отримати допомогу на перших етапах, що в свою чергу зменшує їхні шанси на одужання. Їм можуть відмовити в лікарнях або психіатричних установах, і часто з пацієнтом мають справу поліцейські, котрі можуть не мати потрібних знань поводження з ними.

    Раніше вважалося, що шизофренія – це стале та єдине захворювання. Наразі медична спільнота дійшла висновку, що це все ж таки спектр, і люди, в залежності від важкості та набору скарг, перебувають на різних точках цього спектру.

    ▪▪▪

    2. Психічні захворювання роблять людей більш творчими.

    Мабуть, найстійкішим міфом серед великої кількості людей досі є те, що психічні захворювання є джерелом мистецького генія, зокрема серед відомих особистостей. Але будь-які докази, що підтверджують зв’язок між творчістю та психічними захворюваннями, надзвичайно слабкі.

    Причина появи цього міфу проста – погана репрезентація. Часто в популярній культурі історії людей з психічними захворюваннями розповідають ті, хто не мав та не має цих порушень.

    Проте це лише частина проблеми. Романтизація психічних порушень також відіграє велику роль у створенні цього міфу. Часто люди, котрі мають ті чи інші психічні захворювання, з різних причин піддають романтизації власні проблеми зі здоров’ям – через недостатню поінформованість про природу і перебіг цих станів, через культурні особливості територій, де вони проживають тощо. Тут відіграють роль стать, раса та вік людини, а також її соціальне становище. Романтизація може бути частиною механізму, що допомагає людині справитися з усвідомленням наявності проблем з психічним здоров’ям. Людина в такому стані схильна шукати «позитивні» сторони ситуації, в котру вона потрапила.

    ▪▪▪

    3. Час – найкращий цілитель.

    У зв’язку з твердженням про те, що лікарі медикалізують повсякденні страждання, існує припущення, що багатьом людям, які вважають, що у них депресія, слід проявити більше стійкості та просто почекати, поки час вилікує їхні проблеми. Зрештою, якщо вони просто страждають від тимчасового смутку, тоді проблема, безумовно, має зникнути сама собою?

    Щоб з’ясувати, чи це справді так, дослідники з Австралії вивчили дані 16 клінічних випробувань, у яких контрольну групу пацієнтів перед тим, як отримати лікування, помістили в «список очікування». Вони виявили, що лише кожен восьмий з цих пацієнтів перейшов у ремісію, поки вони чекали терапії, тоді як у решти симптоми продовжували проявляти протягом трьох місяців.

    ▪▪▪

    4.Психічні захворювання надмірно діагностуються в наш час.

    Почнемо з думки, що люди плутають повсякденний дистрес із клінічним розладом. Твердження є улюбленим для телевізійників і газетних оглядачів, які періодично стверджують, що підвищена увага до психічного здоров’я знижує впевненість людей у собі, тому вони звертаються за медичною допомогою, а не до вирішення проблем у своєму житті.

    Насправді існує дуже мало вагомих доказів того, що гіпердіагностика є серйозною проблемою. Дослідження депресії в західних країнах, наприклад, не виявили значного зростання кількості діагнозів унаслідок того, що люди «підсідають» на блоги та статті, присвячені проблемам психічного здоров’я.

    ▪▪▪

    5. Проблеми з психічним здоров’ям є ознакою слабкості.

    Це не більше правда, ніж те, що зламана нога є ознакою слабкості. Розлади психічного здоров'я – це хвороби, а не ознаки «поганого» характеру. Подібним чином люди, наприклад, з депресією, не можуть «вийти з неї» так само, як люди з діабетом або псоріазом не можуть негайно одужати від свого стану. У будь-якому разі все навпаки: боротьба з психічним розладом вимагає багато сил.

    ▪▪▪

    6. Психотерапевти потрібні лише людям, у котрих немає друзів.

    Існує велика різниця між структурованою розмовною терапією та розмовою з друзями. Обидва можуть по-різному допомогти людям із психічними захворюваннями, але кваліфікований терапевт може конструктивно допомогти вирішати проблеми таким чином, з яким не можуть зрівнятися навіть найкращі друзі.

    Крім того, не кожен може повністю розкритися перед найближчими друзями. Терапія є конфіденційною, об’єктивною та повністю зосередженою на особі, що зазвичай неможливо у більш неформальних бесідах з непідготовленими друзями. Крім того, у деяких людей немає близьких друзів. Існує багато можливих причин цього, і це не привід дивитися на когось зверхньо.

    ▪▪▪

    7. Залежність виникає через відсутність сили волі у людини.

    Це твердження не відповідає дійсності. Експерти вважають розлади вживання психоактивних речовин хронічними захворюваннями.

    Стаття в Addictive Behaviors ReportsTrusted Source описує якісне поздовжнє дослідження, яке вивчає зв’язок між силою волі та відновленням від залежності. Дослідники виявили, що відсутність сили волі не є вирішальним фактором, коли справа дійшла до подолання залежності. Вони пишуть: «Здається, людям із залежністю не бракує сили волі; скоріше відновлення залежить від розробки стратегій збереження сили волі шляхом контролю середовища».

    ▪▪▪

    8. У людей з шизофренією наявне роздвоєння особистості.

    Це міф. Шизофренія означає «роздвоєння розуму», що може пояснити неправильне уявлення про захворювання. Однак коли Ойген Блейлер увів цей термін у 1908 році, він намагався «охопити фрагментацію та дезінтеграцію розуму і поведінки як суть розладу».

    За даними WHOTrusted Source, шизофренія «характеризується спотвореннями мислення, сприйняття, емоцій, мови, самовідчуття та поведінки». Ці спотворення можуть включати галюцинації та марення.

    Шизофренія – це не те саме, що дисоціативний розлад ідентичності, який раніше називали розладом множинної особистості.

    ▪▪▪

    9. Розлади харчової поведінки вражають лише жінок.

    Існує стереотип, що розлади харчової поведінки – це сфера молодих, білих, багатих жінок. Однак вони можуть торкнутися будь-кого.

    Наприклад, дослідження, яке вивчало демографічні показники розладів харчової поведінки протягом 10-річного періоду, виявило, що вони змінюються. Найбільш значне зростання поширеності відбулося серед чоловіків, осіб із малозабезпечених прошарків суспільства та людей віком 45 років і старше.

    Згідно з іншими дослідженнями, на чоловіків у даний час припадає 10-25% усіх випадків анорексії та нервової булімії, а також 25% випадків розладів переїдання.

    ▪▪▪

    10. Усі люди з психічними захворюваннями жорстокі.

    Це, звичайно, міф. На щастя, у міру того, як світ стає все більш обізнаним про проблеми психічного здоров’я, це хибне уявлення повільно зникає. Навіть люди, які переживають найсерйозніші захворювання, такі як шизофренія, переважно демонструють ненасильницьку поведінку.

    Це правда, що деякі люди з певними психічними захворюваннями можуть стати жорстокими та непередбачуваними, але вони в меншості.

    Насильство привертає увагу в ЗМІ. Насильство в контексті психічних захворювань може бути особливо сенсаційним, що лише поглиблює стигматизацію.

    Незважаючи на те, що між насильством і психічними захворюваннями, безперечно, існує зв’язок, однак представники громадськості перебільшують як силу зв’язку між психічними захворюваннями та насильством, так і свій особистий ризик стати жертвою проявів насильства від людей з психічними захворюваннями.

    У коментарі, опублікованому в The Lancet Trusted Source, сер Грем Торнікрофт, професор громадської психіатрії в Королівському коледжі Лондона у Сполученому Королівстві, обговорює наслідки цієї складної проблеми для громадського здоров’я. Окреслюючи властиве спрощення, яке має на увазі цей міф, він пише: «Люди з психічними захворюваннями набагато частіше стають жертвами насильства, а не кривдниками.

    Однак люди з деякими типами психічних розладів більш схильні до насильства, ніж інші серед населення загалом. Цей факт викликає дискомфорт у багатьох у секторі психічного здоров’я.

    Хоча існує мало доказів того, що люди з психічними захворюваннями загалом (зазвичай ті, у кого діагностовано депресію чи тривожні розлади) мають підвищений ризик вчинення насильства порівняно із населенням у цілому, вищі показники вчинення насильства були виявлені серед людей із окремими типами важких психічних захворювань, а саме із шизофренією та біполярним афективним розладом».

    Однак сер Торнікрофт пояснює, що ці показники лише помірно підвищені порівняно із загальною популяцією. Він пише, що рівень насильства значно підвищується серед людей, які мають «потрійну захворюваність», наприклад, осіб із важким психічним розладом, розладом вживання психоактивних речовин та антисоціальним розладом особистості.

    ▪▪▪

    11. Психічна хвороба — це привід бути нарцисом.

    Існує шкідлива думка, згідно з якою люди, котрі мають проблеми з психічним здоров’ям, просто шукають співчуття чи уваги. Але більшість людей, які страждають на психічні захворювання, ніколи б не транслювали свою боротьбу заради привернення уваги. Насправді багато хто приховує її та бореться з почуттям сорому, ізоляції та відчуттям, що вони зламані. Вони заздрять тим, хто прокидається вранці без виснажливого відчуття млявості, відсутності мотивації чи тривоги.

    Якщо ви вважаєте, що психічне захворювання є вибором, то ті, хто бореться з психічним захворюванням, категорично не погодяться з вами. У будь-якому випадку, за можливості, вони хотіли б не мати психічних захворювань. Багато людей з психічними захворюваннями страждають мовчки. Якщо поглянути на речі в перспективі, то психічне захворювання може здаватися невпинною важкою боротьбою, яка робить повсякденне функціонування майже неможливим, залежно від природи і тяжкості розладу.

    Цей міф побудований на неправильному розумінні нарцисичного розладу особистості. Класично людина з цим розладом була би останньою, хто визнав би, що у неї є проблеми чи труднощі. Згідно з останньою версією Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів (DSM-5), справжній нарцис доклав би чимало зусиль, щоб уникнути видимості вразливості і зовні представляв би лише глянцевий фасад впевненості, переваги та досконалість. Отже, справа не в бажанні уваги – це спроба вижити. Люди з розладами психічного здоров’я часто приховують свої труднощі, хвилюються, що їх засудять, дискримінують чи стигматизують. Цей страх перед осудом може призвести до ізоляції, через що їм буде ще важче попросити про допомогу, якої вони вкрай потребують. Коли людина зізнається, що має психічну хворобу, дуже важливо, щоб ми розуміли, що таке зізнання є актом хоробрості та демонструє готовність піклуватися про себе, знаючи, що це може мати соціальну ціну.

    ▪▪▪

    12. Манія при біполярному афективному розладі – цевесело та захопливо.

    Коли люди перебувають в епізоді манії, вони можуть почуватися добре, мати багато енергії, бути продуктивними, мало спати. Це може здатися привабливим, однак манія також може бути надзвичайно неприємним досвідом, що характеризується дратівливістю, неспокоєм і відчуттям втрати контролю.

    Хоча людина з біполярним афективним розладом може вважати підвищену енергію манії привабливою, особливо якщо це відбувається після епізоду депресії – цей «кайф» не зупиняється на комфортному або контрольованому рівні. Настрій може швидко стати дратівливим, поведінка стає більш непередбачуваною, а судження – слабшими. У періоди манії люди часто поводяться імпульсивно. Це призводить до необдуманих рішень і незвичайних ризиків, які можуть мати жахливі наслідки для стосунків, кар’єри, фінансового становища чи здоров’я.

    Під час маніакального епізоду люди можуть серйозно ризикувати та робити те, чого зазвичай не робили б. Іноді манія також супроводжується психотичними симптомами, такими як слухові чи зорові галюцинації, що може збивати з пантелику та викликати значний стрес.

    ▪▪▪

    13. Існує лише один тип біполярного розладу.

    Насправді існує кілька різних типів захворювання, оскільки біполярний афективний розлад – це спектр, як і шизофренія.

    До них належать:

    • Біполярний розлад I типу

    - у людини є маніакальні епізоди, які тривають принаймні 7 днів, або через які її госпіталізують для лікування

    - бувають періоди депресії, які тривають 2 тижні або більше

    - бувають епізоди, які включають лише манію, або людина має манію та депресію одночасно, так звані змішані епізоди;

    • Біполярний розлад II типу

    - людина проходить через періоди депресії та покращення настрою

    - людина переживає не манію, а гіпоманію (менший по силі епізод манії,що має окрему назву)

    • Циклотимічний розлад

    - людина відчуває підйоми та падіння настрою, але вони, як правило, помірні та не досягають рівні повноцінної клінічної депресії чи манії, проте також є дуже дошкульними.

    ▪▪▪

    Підсумовуючи, можна сказати, що психічні розлади є поширеними, але лікування доступне. Ми всі повинні працювати разом, щоб усунути міфи та стигму навколо психічних розладів. Хоча розуміння суспільством проблем психічного здоров’я різко зросло порівняно з десятиріччям тому, у нас ще насправді купа роботи в цьому напрямі.

    Може бути цікаво
    СЕРГІЙ ФЕДОРКІВ
    Автор статті 36
    0
    Поділитися статтею
    Зворотній зв'язок

    Ідеї, колаборації, історії? Потрібна порада чи консультація? З питань співпраці, отримання профілактичних засобів та будь-яких інших – пиши тут:

    Дякуємо!
    Ваше питання надіслано.

    Ми надамо вам відповідь
    протягом трьох робочих днів.