Меню
  • Ua
  • En
    •
  • Ua
  • En
    •

    Нарцисичні особистості. Хто вони? Які вони?

    Іноді здається, що світ повен егоїстів, котрі зовсім не зважають на інших і тільки використовують людей у своїх цілях. Їхні потреби набагато важливіші за потреби інших, і вони вважають, що інші мають їм ці потреби забезпечити.

    Схоже, що уявлення про життя таких людей обмежені і їм важко усвідомити, що не завжди їхні пріоритети відповідають пріоритетам оточуючих людей. Їхні очікування від світу багато в чому схожі на очікування дітей. Коли вони натрапляють на перешкоди, то можуть обурюватися або перебувати в пригніченому стані. Здебільшого ми готові їм поступатися, оскільки вважаємо, що нам краще не ставати тим айсбергом, через який розіб’ється їхній корабель.

    Таких людей знає кожен із нас. Такими можуть бути наші батьки, брати чи сестри, кохані, друзі або начальство. Вони є повсюди, і що більше наше життя переплетене з їхніми шляхами, тим більше страждань ми відчуваємо. Ці страждання – побічний ефект деякої особливої риси, яка завдяки сьогоднішнім культурам норми стала «нормальною».

    Нарцисизм притаманний кожній людині. Але є відмінність між здоровим та особистісно-патологічним.

    Здоровий нарцисизм має коріння з віку немовляти та раннього дитинства і розквітає в емоційно багатому, продуктивному та задоволеному житті дорослого. Це нарцисизм, що дозволяє нам сміятися над собою, своєю недосконалістю та вадами, але й створювати щось унікальне, породжує бажання лишити вагомий слід від нашої особистості. Здоровий нарцисизм дозволяє людині відчувати емоції в усьому їх різноманітті, розділяти їх з іншими людьми, розуміти різницю між ідеалізованим та істинним образом себе й інших. Він залежить від реальної самооцінки людини, котра якраз відсутня у людей, яких ми зазвичай називаємо нарцисичними.

    Здоровий нарцисизм мотивує нас проявляти наші найкращі якості, але не боятися показати і свої вразливі сторони. Це розуміння, що кожен унікальний по-своєму, і я не єдина неповторна сніжинка у всесвіті, і я приймаю це, і це не руйнує мене.

    Патологічний нарцисизм може проявлятися в людини будь-якого віку, яка однак не досягла емоційної та моральної зрілості. Такій особистості не вистачає реалістичного відчуття власного «Я» та інтегрованої системи цінностей, а її інтерес повністю направлений на свою власну персону, і цей інтерес впливає на те, як людина поводить себе у світі.

    ▪▪▪

    7 ОЗНАК НАРЦИСИЧНОЇ ОСОБИСТОСТІ

    1. Безсоромність

    Сором – одне із найнестерпніших почуттів людини, незалежно від її віку та життєвих обставин, у яких вона його переживає. На відміну від почуття провини, він свідчить не про помилку, а про страждання, яке пов’язане з особистісним недоліком. І перше, що важливо знати про нарцисів: вони ненавидять відчувати сором і прагнуть його позбутися в усіх випадках.

    У дитячому віці, коли ми вважаємо себе єдиними і неповторними, адже нам так показують батьки, неочікуване несхвалення батьківською фігурою на наше «хочу» призводить до руйнування цієї ілюзії сили та значимості. Для деяких дітей це переживання, яке в процесі соціалізації повторюється знову і знову, стає настільки важким, що їм так ніколи і не вдається остаточно через нього переступити, і все своє життя вони живуть уникаючи всього, що може змусити їх відчути сором.

    Якщо батьки не заспокоюють дитину, щоб позбавити її почуття сорому, котрий вони викликали, у дітей розвивається власний засіб компенсації – вони «змітають» з себе нестерпне почуття і вдаються до фантазії про себе як про особливих, сильних та значимих. У подальшому утворюється «обхідний сором», що виглядає як безсоромність, що ховається за захисним бар’єром заперечення, холодності та гніву. Оскільки немає внутрішнього механізму, що здатен переробити це болюче почуття, сором направляється подалі від власного «Я», часто проеціюючись на інших людей.

    Більш типово безсоромність проявляється як холодна байдужість або навіть аморальність. Ми відчуваємо, що такі люди емоційно спустошені, і можемо вирішити, що вони самовпевнені, зверхні або байдужі. Але раптово вони можуть нас здивувати власною реакцією на незначний подразник – впадають в гнів, карають нас ігноруванням та бачать у нас ворогів.

    2. Магічне мислення

    Потреба уникнути почуття сорому створює для нарцисичної особистості постійну проблему, оскільки повсякденне життя повсякчас викликає переживання, що потребують прийняття та смиренності, і такі переживання відразу не відступають. Завжди знайдеться краща людина: красивіша, успішніша за нас. Однак те, що всі ми не ідеальні, слабка втіха для нарциса, бо така особистість вважає себе виключенням з цього закону природи. Викликом для неї стає утримуватися «роздутою» всередині, що допомагає тримати на відстані неприємну для неї реальність.

    Способи, які вона для цього використовує, включають частину викривленої ілюзії, яку психологи називають «магічним мисленням». Це віра людини, що впливає на її сприйняття себе як особливої, а все, що може похитнути цю віру, ігнорується та вважається нереальним і неправильним. І часто це несвідомий процес, людина абсолютно впевнена у своїй правоті. Така фантазія про себе часто виникає внаслідок бажання втекти від своїй внутрішньої порожнечі.

    Однак не всі залежні від ідеалізації бажають знаходитися в центрі власної фантазії. Це «приховані» нарциси – вони не мають бажання бути в центрі уваги і надають перевагу «грітися в променях» іншого. Вони підкріпляють власну грандіозність та всемогутність через зв’язок з тими, для кого вони можуть слугувати джерелом мотивації і підтримки. Вони майстерно володіють лестощами і стають найвідданішими коханими та друзями – поки не прийде час, неважливо коли і з якої причини, – вони більше не захочуть підтримувати ілюзію, що обрані ними люди чимось особливі. Потім, іноді без попередження, їх обожнювання кудись зникає і вони знаходять собі інший об’єкт поклоніння. Ви зрозумієте, що були в стосунках з людиною такого типу, коли відчуєте себе Попелюшкою, котра лишилася в старому лахмітті, з гарбузом та мишами.

    Світ фантазій нарцисичної особистості має спокусливий шарм, що обіцяє зробити вас особливими. Нарцисичні особистості часто бувають яскравими та привабливими, коли затягують вас у свою павутину, вас виділяють, проявляють увагу, але це може раптово та неочікувано закінчитись. Коли людина перестає використовувати вас у якості «енергетичного підживлювача» для підтримки свого слабкого «Я», ви при цьому можете відчути, що закінчилась енергія і для вашої власної особистості. Якщо ваша взаємодія продовжується далі – то це можуть бути постійні «американські гірки», що залежать від настрою нарцисичного партнера, а також маніпуляції та знецінення.

    Магічне мислення, експлуатація та обезцінення інших, перекладання на них почуття сорому – все це засоби уникнення власного відчуття неповноцінності та нікчемності.

    3. Пихатість

    Персону, котру нарцисичні особистості пред’являють зовнішньому світу, навколишні часто сприймають як того, хто страждає через «комплекс переваги над іншими». Однак за маскою пихатості ховається готова здутися повітряна кулька внутрішньої самооцінки, котра ніколи не задовольняється тим, що таку людину можуть вважати хорошою. Якщо її не вважають «кращою ніж…», значить вона нікчемна. З цієї позиції, якщо цінність іншого зростає, то цінність нарцисичної особистості падає, і навпаки. А способом повернути власне почуття переваги стає приниження, обезцінення та зневага до іншої людини. Саме тому нарциси часто демонструють домінантну поведінку, проявляючи бажання влади. Вони намагаються таким чином досягти безпечної позиції, яка дозволить краще відмежуватися від власного почуття неповноцінності та сорому.

    Нарцисичні особистості рідко коли можуть самостійно підтримувати в собі почуття власної переваги, тому їх тягне туди, де б вони потрапили в центр уваги, їм необхідна похвала, визнання, овації, що підтримували б почуття переваги над іншими. Їхні очікування беззаперечного схвалення та захвату, навіть якщо реальна поведінка не заслуговує такої реакції, часто нереалістична. Мати вдячних слухачів – це добре, вміти управляти ними – ще краще. Для нарциса влада – це не тільки спосіб закріпити власну перевагу, але і засіб управління іншими, щоб забезпечити собі нарцисичне підживлення. Чим більша влада їм належить, тим легше вони можуть принижувати інших. Тому коли ви зустрічаєтеся з пихатістю нарцисичної особистості, ви бачите не справжню гордість, а глибокий страх власної нікчемності.

    4. Заздрість

    Потреба нарцисичної особистості в гарантованому почутті власної величі наштовхується на перешкоду, коли з’являється інша людина, котра має якості, невластиві нарцисичній особистості. Як тільки всередині відчувається загроза для переваги над іншими – включається сигнал тривоги. І тоді з’являється зброя – презирство.

    Виникає перелік вад і недоліків іншої людини. Намір, часто несвідомий, виражається в тому, щоб настільки забруднити іншого, аби нарцисична особистість на його чи її фоні знову зайняла перевагу. При цьому людина буде визнавати своє презирство, але заперечувати заздрість. Допустити заздрість означає визнати власну неповноцінність.

    Іноді заздрість захована під маскою надмірного схвалення та захоплення. Нарцис може хвалити вас або ваш продукт діяльності, але подивіться, як швидко тема бесіди переходить від вас до нього, як тільки він відчує, що з’єднався знову з почуттям своєї величі: «Так, ти класний, але не настільки класний як Я».

    Нарцисична заздрість є несвідомою або заперечуваною, що робить її небезпечною. Адже не усвідомлюючи цього почуття, нарциси відчувають лише презирство, а це означає, що в глибині це почуття ненависті.

    5. Претензія на володіння

    Нарцисичні особистості впевнено очікують, що з ними будуть добре поводитися і їм будуть автоматично надавати увагу, оскільки вважають себе унікальними. Знаходячись в суспільстві, ви будете говорити про них або про те, що їх цікавить. В особистих стосунках їх претензія на володіння проявляється в тому, що ви маєте задовольняти їх потреби, але вони не беруть на себе подібну відповідальність в тому, щоб чути вас або розуміти. Якщо ви наголошуєте на тому, щоб вони помітили вас і ваші потреби, то перетворитеся на «важку людину» або вашу наполегливість розцінять як порушення їх особистих кордонів.

    У нарцисів нема відчуття повноцінності. Люди, котрі претендують на те, щоб їх поважали, але не поважають інших, очікують на подарунки та схвалення від інших, не даючи нічого натомість – приймають пасивну роль щодо свого життя, перекладаючи відповідальність на інших. І коли інші їх не задовольняють – вони їх «ставлять на місце».

    6. Експлуатація

    Здатність проявляти емпатію, тобто вміння розуміти, що відчуває інша людина, і у відповідь проявляти до неї співчуття, вимагає на деякий час відступити в сторону від свого «Я» – щоб налаштуватися на іншого. Під час емпатії ми не стаємо одним цілим з людиною, тим не менш ми перекидаємо місток через рів, що існує між двома особистостями. Якщо подивитися на цей процес у нарцисичних особистостей, стає очевидним, що їх концентрація на власному «Я» просто немає вільного простору для того, щоб там «розмістився» ще хтось інший. Нарцисична особистість не розвиває в собі здатність ідентифікуватися з почуттями інших людей або хоча б визнавати їх. Ця особистість, з точки зору розвитку, «застрягла» в емоційному розвитку на рівні немовляти у віці двох-трьох років. Вона дивиться на іншого не як на окрему особистість, а як на продовження свого власного «Я», котре буде виконувати її бажання та вимоги. Це втілюється в міжособистісних стосунках, де нарциси використовують інших.

    Експлуатація може приймати різноманітні форми, однак вона завжди включає в себе використання інших без урахування їх почуттів та інтересів. Часто інший потрапляє майже в рабське становище, коли йому стає важко чи неможливо проявляти супротив. Одностороння дружба, де один постійно дає, а інший тільки бере, стосунки в парі, де один принижує, а інший все більше закривається від світу у відчутті себе ніким – усе це приклади, які ми можемо дуже часто зустріти в досвіді багатьох людей.

    7. Слабкі кордони

    За своєю природою ми – соціальні істоти, котрі досягають чогось і задоволені життям за умовою значимої для нас приналежності до сім’ї, кола друзів, суспільства. Нам усім потрібно до чогось «належати», але так само ми унікальні особистості, у кожного є власні думки, почуття, власне тіло, котре належить тільки тобі. З самого народження ми запрограмовані на розвиток індивідуальності, що має автономне «Я». Міцність кордону між моїм «Я» та іншими людьми буде впливати на те, як я сприймаю себе, як – інших людей, і суттєвим чином, на те, як вони відносяться до мене.

    Нарцисична особистість страждає від глибокої вади в розвитку почуття «Я». Ця вада позбавляє людей здатності визнавати наявність власних кордонів, а також сприймати людей окремими особистостями. Інші люди існують для задоволення потреб нарциса або можуть не існувати взагалі. До тих, хто дає можливість отримати задоволення, ставляться так, неначе вони мають один варіант існування – жити відповідно до очікувань нарциса. У психіці нарцисичної особистості не існує кордонів між її особистісним «Я» та іншою людиною.

    Нарцисичні особистості можуть не усвідомлювати, що порушують кордони іншого, коли читають повідомлення інших людей, не звертають увагу на закриті двері в спальню чи ванну, беруть чужі речі, використовують тілесний контакт, наприклад кидаючись з «обнімашками», змушуючи інших людей відповідати тим же, навіть якщо ті не мають бажання. У випадку особливо глибокого патологічного нарцисизму нарцис буде мати за мету стирати кордони інших, руйнувати їх особистості та створювати все меншу дистанцію між його потребами та незалежністю іншої людини.

    ▪▪▪

    НА ЗАВЕРШЕННЯ

    Якщо у людини присутні всі або більше ніж п’ять цих характеристик, можна зробити висновок, що це – нарцисичний розлад особистості. Багато з таких людей не прийдуть до психотерапевта, не звернуться за психічною допомогою, оскільки це означатиме, що вони не ідеальні і мають якісь вади. Навіть коли вони звертаються за психотерапією, то скоріше лікуються від тривоги та депресії, намагаються вирішити проблеми в міжособистісних стосунках, зняти отриманий на роботі стрес, але аж ніяк не мають бажання позбутися від нарцисичного розладу особистості, що лежить в основі всіх проблем.

    Хоча нарцисична особистість, що повністю відповідає критеріям клінічного діагнозу, зустрічається нечасто – і нам не варто навішувати ярлики у вигляді діагнозів – є багато свідчень тому, що припустимий рівень нарцисизму в нашому суспільстві давно перевищений і нарцисизм набуває характеру психологічної пандемії. Можливо, ви виявите сім ознак нарцисичної особистості у ваших знайомих, близьких чи й у себе самих. Цього не потрібно боятися. Усвідомлюючи, хто я, я маю право та можливість змінити те, що мені не підходить. Не дивуйтеся, якщо вам доведеться визнати, що ви маєте нездоровий нарцисизм. Цього можна очікувати, якщо ви виховувалися в сім’ї, де один чи двоє батьків були нарцисичні. Однак ваша сила – навчитися справлятися з почуттям сорому, що є глибоким корінням нарцисизму. Тоді ви отримаєте можливість звершити зміни, які підвищать якість вашого життя. Любити та поважати себе – ще не значить бути нарцисом. Любити та поважати себе і інших на одному рівні – означає бути здоровим та повноцінним.

    #психологія #нарцисизм #ТипОсобистості #нарцис

    Може бути цікаво
    ВІКТОРІЯ ШАПОВАЛОВА
    Автор статті 14
    0
    Поділитися статтею
    Зворотній зв'язок

    Ідеї, колаборації, історії? Потрібна порада чи консультація? З питань співпраці, отримання профілактичних засобів та будь-яких інших – пиши тут:

    Дякуємо!
    Ваше питання надіслано.

    Ми надамо вам відповідь
    протягом трьох робочих днів.