Про лібідо

Автор_ка: Марія Губєрнік, сексолог_иня, психотерапевт_ка, травмотерапет_ка

Лібідо (від лат. libido – прагнення, бажання, потяг) – сексуальна енергія, кількість якої пов’язана зі стадією статевого розвитку, роботою діенцефального відділу мозку і залоз внутрішньої секреції, спадковістю та індивідуальним досвідом. Термін походить з психоаналітичної теорії Фройда, в якій лібідо було одним з ключових понять.

Лібідо впливає не лише на сексуальне життя, а й на якість стосунків, психологічне благополуччя та самооцінку. Розуміння змін у сексуальному бажанні допомагає краще пізнати себе і підтримувати здорові відносини.

Особисті запити та історії людей допомагають зрозуміти, як індивідуальні та соціальні фактори впливають на бажання, і чому немає універсальних норм.

Привіт, я Марі (займенники вони/їх) і я сексологиня, психотерапевтка та травмотерапевтка.

Мене постійно, буквально щотижня питають:

• чи окей, якщо я не хочу свого партнера_ку?
  чи окей, якщо лібідо пропало?
  скільки в нормі треба мати сексу в парі?
  яке має бути лібідо на такий-то вік?

І дуже багато подібних запитань від людей усіх статей, гендерів, віку, статків тощо.

І я щоразу даю просвітницьку мініпромову про те, що секс не є базовою потребою і ніхто ще від його відсутності не помирав (з будь-якими геніталіями), а лібідо взагалі супер індивідуальна і постійно змінна штука, на яку впливає дуже і дуже багато зовнішніх та внутрішніх, фізіологічних та психологічних факторів.

Отже відповіді на питання вище:

• Не хотіти свого партнера чи загалом не хотіти сексу ні з ким – абсолютно окей. Навіть якщо раніше хотіли, навіть якщо в вас все добре і ви все ще любите партнера_ку. Не хотіти сексу загалом дуже нормально.
• Так, лібідо буде змінюватися протягом життя, і це абсолютно нормально.
  
• Норм частоти сексу не існує. Людям потрібна дуже різна його кількість, про це варто говорити і пробувати домовлятися в кожній окремій парі.
  
• Знову ж таки «норми» лібідо на жоден вік не існує. Звичайно, є приблизні, дуже середньостатистичні дані типу підвищений сексуальний потяг під час підліткового віку і молодості порівняно з людьми середнього і старшого віку, але ця інформація абсолютно нічого не дає конкретній людині чи парі, оскільки їхній досвід може кардинально відрізнятися за рахунок низки особистих обставин.

Однак на наше сексуальне бажання впливає не лише індивідуальна біологія чи психіка – важливу роль відіграє і соціальний контекст, в якому ми живемо.

Цікаво, як у наших суспільствах ставлення до лібідо часто різниться залежно від статі. Жінок, на жаль, часто засуджують за будь-який прояв сексуальності: якщо бажання низьке – їх швидко маркують як «фригідних», обурюються, що вони «погані матері» або «неправильні дружини»; якщо бажання високе – ледь не автоматично ставлять у рамки «занадто сексуальної», «легковажної» чи навіть натякають на роботу в секс-індустрії. Про їхні потреби і задоволення взагалі не прийнято говорити відкрито – це «непристойно» або «брудно».

У чоловіків натомість часто панує зовсім інша логіка: низьке лібідо пояснюють роботою, стресом, втомою; високе – «ну він же чоловік, йому треба». Їхні бажання рідко засуджують, і говорити про них відкрито соціально прийнятно.

Століттями жінки і їхні тіла сприймалися насамперед як об’єкт сексуальної уваги та задоволення, а не як суб’єкт зі своїми потребами, бажаннями й правом на задоволення. Такий подвійний стандарт формує стигму і страх осуду, перешкоджаючи жінкам і людям з жіночим тілом відкрито досліджувати своє бажання та сексуальність.

Щоб глибше зрозуміти, як соціальні та індивідуальні фактори формують лібідо, розглянемо наукові дослідження, що досліджують фізіологію, психологію та соціальний контекст сексуального бажання.

У таблиці нижче наведено основні фактори, що впливають на лібідо, приклади досліджень та практичні рекомендації, які можна застосувати в житті.

Якщо після аналізу факторів, описаних вище, ви помічаєте, що сексуальний потяг знизився, ось алгоритм дій, який я рекомендую.

1. Дослідити контекст та історію змін
Спробуйте самостійно, із партнером_кою або з терапевтом_кою проаналізувати, коли саме зникло бажання. Що відбувалося тоді у вашому житті зовні і всередині: психологічно, фізіологічно, в стосунках або щоденних ритуалах? Іноді навіть зміни в режимі сну, харчуванні, стресі або звичках можуть сильно впливати на лібідо.

2. Виключити фізіологічні фактори
Якщо є можливість, зверніться до лікарів (гінеколог, андролог, уролог, ендокринолог) і здайте аналізи. Це допоможе перевірити гормональний баланс, здоров’я репродуктивної системи та інші фізіологічні причини зниження сексуального бажання. Маючи чіткі результати, можна виключити або підтвердити фізіологічні обмеження.

3. Пройти терапію з сексологом_инею
Якщо фізіологічні фактори не виявлені або вони вже усунені, наступним кроком є психологічна робота. Сексолог або психотерапевт допоможе розібратися з травмами, стресом, переживаннями, рутинними або партнерськими динаміками, що впливають на бажання. Це безпечний простір, щоб відновити контакт із власним тілом, потребами та задоволенням.

*Цей підхід комбінує самоспостереження, медичний контроль і психологічну підтримку, що дозволяє максимально безпечно та ефективно відновити бажання і контакт із власним тілом.

▪▪▪

Давайте підсумуємо:

Лібідо – індивідуальна та змінна характеристика, на яку впливає безліч факторів: фізіологічних, психологічних та соціальних. Відсутність сексу або зміни бажання – нормальні явища. Важливо прислухатися до себе, підтримувати контакт із тілом і психікою, а при потребі користуватися медичною та психологічною підтримкою.

Відкрито говорити про свої бажання і потреби – це нормально і корисно для здоров’я та щастя.