Меню
  • Ua
  • En
    •
  • Ua
  • En
    •

    Міфи про сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність

    Сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність є важливими аспектами самовираження особистості. Ці поняття відображають не лише індивідуальні уподобання та почуття, але й складні соціальні і культурні контексти, в яких вони проявляються.

    Сексуальна орієнтація визначає, до кого людина відчуває романтичний чи сексуальний потяг, тоді як гендерна ідентичність стосується глибокого відчуття власної статі, яке може збігатися або не збігатися з біологічною статтю при народженні.

    Розуміння та прийняття різноманітності в цих аспектах є ключовими для створення інклюзивного суспільства, де кожна людина може вільно виражати свою сутність.

    На жаль, досі є багато міфів, які стосуються сексуальності та гендерної ідентичності.

    Будемо їх спростовувати.

    ▪▪▪

    1. Деякі люди вирішують бути геями чи лесбійками.

    Сексуальність не є вибором – людина народжується з певною орієнтацією. Подібно до того, як не вибирають гетеросексуальність, люди не обирають бути гомосексуальними, бісексуальними чи пансексуальними. Ніхто не вибирає бути геєм, так само як ніхто не вибирає бути гетеро.

    Консультування чи терапія не можуть змінити чиюсь сексуальність. Такий вид консультування, який зазвичай називають «конверсійною терапією», підвищує ймовірність розвитку депресії, тривоги, вживання наркотиків і самогубства, особливо серед підлітків.

    ▪▪▪

    2. Цілком нормально продовжувати звертатися до трансгендерної людини за її «старим» іменем після того, як вона вибрала собі нове ім’я.

    Коли ми називаємо когось за іменем, котре було дано людині при народженні, а не те, яке вона обрала самостійно, то позбавляємо людину її ідентичності та досвіду, та і просто це неприємно. Хоча можливі ненавмисні випадки чи помилки, найкраще завжди звертатися до трансгендерної людини як за її вибраним іменем, так і за займенниками, з якими вона ідентифікує себе.

    Якщо ви не знаєте її імені чи займенників, просто запитайте їх: «Яке ім’я та займенник ви використовуєте?».

    ▪▪▪

    3. Якщо ви зустріли людину, яка, на вашу думку, є чоловіком, але виглядає та поводиться так, як вам здається, поводяться жінки в соціумі, вам слід притримуватися власних припущень щодо гендерної ідентичності особи та не намагатися поцікавитися в особи, яка власне гендерна ідентичність в неї.

    Ми не можемо вгадати чиюсь гендерну ідентичність. Якщо ви не впевнені, як би хтось хотів, щоб до них зверталися, вам слід просто запитати в особи напряму про займенники, які вона використовує.

    ▪▪▪

    4. Коли хтось розкривається вам як член ЛГБТКІ+ спільноти, то можна про це повідомляти іншим людям.

    Рішення зробити камінг-аут – глибоко особисте рішення, яке часто важко прийняти. Незалежно від того, скільки часу знадобилося комусь, щоб висловитися, або наскільки легким видається його чи її повідомлення, ви ніколи не повинні вважати, що можна ділитися новинами від імені цієї особи.

    Рішення про те, коли і кому робити камінг-аут, залежить виключно від людини. Утримуйтеся від будь-яких коментарів щодо «знання» їхньої орієнтації: це може звести нанівець їхній вибір висловитися саме перед вами. Ніколи не припускайте, що хтось робить камінг-аут, тому що його чи її приваблюєш саме ти: цей момент не про тебе, а про людину, котра робить камінг-аут.

    ▪▪▪

    5. Більшість проблем ЛГБТКІ+ спільноти вирішені, бо у 2024 році ненормально дискримінувати когось через сексуальну чи гендерну ідентичність.

    Попри те, що зараз 2024 рік, це не означає, що ЛГБТКІ+ особи не піддаються насиллю саме через свою сексуальну чи гендерну ідентичність. Досі зберігається тенденція до збільшення злочинів на ґрунті ненависті в Україні. Також ЛГБТКІ+ особи зазнають дискримінації в навчальних закладах, на робочих місцях чи в публічному просторі тільки через те ким, вони є.

    Якщо вам хочете покращити цю ситуацію, то вихід тут один – самоосвіта і ще раз самоосвіта з питань сексуальної та гендерної ідентичності. Будьте відкриті до того, щоб чути історії людей з іншим від вашого досвіду.

    ▪▪▪

    6. Усі гендерні дослідження вже завершені і всі поняття та визначення є сталими й не підлягають змінам.

    Гендерні дослідження – це комплекс міждисциплінарних досліджень, котрі активно розвиваються. Вони отримали великий поштовх у 80-х роках минулого століття, що змінило розуміння гендеру в суспільстві. Хоча існує багато теорії щодо природи гендера та пояснення того, як соціалізація впливає на нього, у цих теоріях багато спільного.

    Але потрібно залишити місце для нових даних та нових досліджень, котрі приведуть суспільство до кращого розуміння питань гендерної ідентичності. Думка, що вся робота в цій галузі за останні 40 років виконана, є хибною.

    ▪▪▪

    7. Трансгендерні люди «заплуталися».

    Щоб зрозуміти, чому це неправильно, спочатку важливо зрозуміти поняття гендерної ідентичності та самовираження. Гендерна ідентичність – це ідентифікація людини себе як чоловіка, жінки чи статі поза межами суспільних норм. Гендерне вираження відноситься до характеристик і поведінки, з якими людина ідентифікує себе, які можна розглядати як чоловічі, жіночі, поєднання обох або ні те, ні інше.

    Переважна більшість людей є цисгендерами, тобто вони ідентифікують себе зі статтю, яку їм присвоїли при народженні. Можливо, через це – а також через те, що люди, які не є цисгендерними, стали помітними в мейнстрімових ЗМІ лише відносно недавно – у багатьох українців є прогалини в знаннях на цю тему. Для них може бути незрозумілим, як, наприклад, людина, яка народилася з піхвою і виросла як жінка, може ідентифікувати себе як чоловік.

    Дослідники Школи медицини Бостонського університету провели огляд поточних досліджень. Вони прийшли до висновку, що дані свідчать про наявність біологічного зв’язку з гендерною ідентичністю людини, вказуючи на те, що трансгендерним людям при народженні присвоюється стать, яка не відповідає їхній біологічно закладеній ідентичності.

    Ці докази свідчать про те, що транс-люди не намагаються нікого обдурити або заплутати. Вони просто намагаються бути тими, ким себе відчувають.

    Якби трансгендерні люди дійсно «заплуталися», можна було б очікувати багато нарікань серед тих, хто звернувся за медичною допомогою щодо переходу. Але дослідження не показують, що це відбувається, навпаки – вони підтверджують, що найбільше 1-2 відсотки людей шкодують, що почали або зробили перехід.

    ▪▪▪

    8. Драг-квіни і кінги є трансгендерними людьми.

    Трансгендерні жінки не є крос-дрессерками чи драг-квінами. Драг-квін (Drag Queen) – це чоловіки, які одягаються як жінки з метою розваги. Пам’ятайте про відмінності між трансгендерними жінками, крос-дрессерами та драг-квінз. Використовуйте термін, якому віддає перевагу особа.

    Це розрізнення дуже важливе для ЛГБТКІ+ і трансгендерів, оскільки воно допомагає показати незмінність чиєїсь трансідентичності.

    Бути трансгендерною людиною не означає одягатися в інший одяг. Це постійна ідентичність, яка супроводжує людей протягом усього їхнього життя. І хоча деяким трансгендерним людям подобається одягатися в екзотичний одяг, щоб розважити інших, носіння одягу, котрий відповідає їхній гендерній ідентичності, відображає лише частину того, що означає бути трансгендерною людиною.

    Подібним чином, бути крос-дрессером, драг-королевою чи королем не означає, що люди ідентифікують себе зі статтю, відмінною від тієї, яку їм присвоїли при народженні. Деякі драг-королеви або королі можуть навіть бути гетеросексуальними та цисгендерними – тобто вони ідентифікують себе зі статтю, визначеною їм при народженні – і одягаються лише для розваги. Що означає, що випадки крос-дрессингу, можуть сильно відрізнятися у різних ситуаціях.

    Правильний підхід до цього має вирішальне значення для розуміння нюансів гендерної ідентичності та самовираження, які глибоко вкорінені та пов’язані майже з усіма аспектами життя трансгендерних людей. Для багатьох трансгендерних людей вибір одягу, що підтверджує гендер, є лише однією невеликою частиною соціального переходу.

    ▪▪▪

    9. Бісексуальні та пансексуальні люди ненадійні для побудови стосунків, оскільки їм потрібно мати сексуальний та романтичний зв’язок з представниками обох статей.

    Цей міф побутує навіть серед представників ЛГБТКІ+ спільноти, і він побудований на неправильному сприйнятті чужої сексуальності, зокрема бісексуальності та пансексуальності.

    З чого б почати розвінчувати цей міф, котрий не є таким смішним, як може здатися, і веде до стигматизації? Почнемо, напевно, з відомої фрази Вуді Аллена: «Бісексуальність збільшує ваші шанси піти на побачення у вечір суботи як мінімум вдвічі». Неправильне прочитання цієї фрази та загальне нерозуміння бісексуального і пансексуального досвіду призводить до того, що в людей вкорінилося хибне розуміння як сексуального, так і романтичного потягу серед бісексуальних і пансексуальних осіб.

    Бісексуальні та пансексуальні люди відчувають сексуальний та/або романтичний потяг до представників обох статей або стать і гендерна ідентичність для них не є важливими, проте необов’язково в рівній мірі та одночасно.

    Сексуальність флюїдна, а не стала, а якщо говорити науковою мовою, то ми всі можемо себе знайти десь на шкалі Кінсі. Проте бісексуальні та пансексуальні люди можуть перебувати в різних точках цієї шкали протягом свого життя. Тому вислів Аллена не є ультимативним і його слід читати через велике МОЖЕ, він не є обов’язковим і не справджується для усіх осіб однаково.

    Але повернемося до міфу, який говорить про те, що бісексуальні та пансексуальні люди не можуть бути надійними у побудові стосунків. Це уявлення якраз і виникає з вище описаного неправильного трактування сексуальності.

    Візьмемо для прикладу стосунки між гетеро жінкою та бісексуальним чоловіком. Наявність таких стосунків у житті бісексуального чоловіка не робить автоматично його гетеро; так само якби на місці жінки був б чоловік, це не робило б бісексуала геєм. Бісексуальність, як і пансексуальність, не є фазою або вибором чи даниною моді – це такі ж сексуальні орієнтації, як і гомо- та гетеро. Хибним є переконання, що бісексуальні та пансексуальні чоловіки й жінки «оберуть» стосунки з представниками протилежних статей тільки тому, що так їм буде легше жити в гетеронормативному середовищі. Абсурдно також гадати, що бісексуали та пансексуали можуть «обирати» стать, до якої в них є потяг тільки через тиск суспільства, це дуже схоже до хибних переконань щодо того, що гомосексуальні люди самі «обрали» бути такими.

    ▪▪▪

    10. Сексуальна орієнтація пов’язана з гендерною ідентичністю.

    За останні кілька десятиліть боротьба за рівні права та адвокаційні зусилля об’єднали геїв, лесбійок, бісексуалів, пансексуалів, трансгендерних людей, гендерквірів. Але це не означає, що основа цих ідентичностей однакова – насправді сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність дуже різні.

    Ця інфографіка, зібрана Trans Student Educational Resources, допомагає подолати плутанину, показуючи, як гендерна ідентичність і самовираження людини виходять за межі таких характеристик, як сексуальна орієнтація та стать, визначені при народженні.


    Може бути цікаво
    СЕРГІЙ ФЕДОРКІВ
    Автор статті 27
    0
    Поділитися статтею
    Зворотній зв'язок

    Ідеї, колаборації, історії? Потрібна порада чи консультація? З питань співпраці, отримання профілактичних засобів та будь-яких інших – пиши тут:

    Дякуємо!
    Ваше питання надіслано.

    Ми надамо вам відповідь
    протягом трьох робочих днів.