Меню
  • Ua
  • En
    •
  • Ua
  • En
    •

    Міфи про сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність

    Частина 2. Початок тут.

    Міфів про сексуальність і гендерну ідентичність напрочуд багато. Настільки багато, що ми підготували ще одну статтю про них, хоча не так давно публікували великий матеріал на цю тему.

    Читайте, поширюйте та позбувайтеся упереджень.

    ▪▪▪

    1. Гомосексуальні люди, зокрема чоловіки, винні в поширенні ВІЛ-інфекції.

    Цей міф виник через те, що перші зареєстровані випадки ВІЛ-інфекції в США були саме серед гомосексуальних чоловіків, і саме ця соціальна група була диспропорційна уражена епідемією ВІЛ. Гомосексуальні чоловіки часто зазнавали нападів зі сторони держави та преси, яка від початку охрестила захворювання «гей-раком».

    Епідемія ВІЛ-інфекції залишила значний слід в історії та культурі, зокрема продемонструвавши, якою незахищеною та вразливою є ЛГБТКІ+ спільнота порівняно із загальним населенням. Пройшли роки, допоки адміністрація Рейгана нарешті оголосила цю епідемію в США надзвичайним станом у галузі охорони здоров’я та почала виділяти кошти на дослідження захворювання. Повільна реакція влади змусила спільноту об’єднатися ще більше, що в 1987 році вилилося в Другий національний марш на Вашингтон за права геїв та лесбійок. Важливою метою цієї акції було привернути ще більше уваги до проблеми ВІЛ-інфекції.

    Ми завдячуємо винайденню антиретровірусної терапії (метод лікування ВІЛ-інфекції та СНІДу) не тільки провідним науковцям по всьому світу, а й ЛГБТКІ+ спільноті, котра чинила надзвичайно сильний тиск на владу, щоб та робила кроки для фінансування досліджень і просвітницьких кампаній. Статистика нових випадків ВІЛ-інфекції показує, що захворювання вже не концентрується в окремих соціальних групах, проте міф досі живе. Та гомосексуальні люди не винні в поширенні ВІЛ-інфекції ні в минулому, ні зараз.

    ▪▪▪

    2. Гомосексуальність можна вилікувати.

    Це може здаватися навіть смішним, однак історія цього міфу по-справжньому трагічна. Людей у минулому намагалися «вилікувати» та змінити різними, подекуди жорстокими і негуманними методами.

    Офіційно гомосексуальність була виключена з переліку психічних захворювань лише в 1987 році. Так звана конверсійна терапія (сукупність псевдонаукових методик, спрямованих на зміну сексуальної орієнтації людини з гомосексуальної на гетеросексуальну), на жаль, і досі практикується в різних куточках планети. Це не лише недієвий метод «лікування» гомосексуальності (оскільки це не захворювання), а ще й напрочуд травматичний досвід для людей, що стикнулися з нею.

    Дослідження підтверджують, що ті, хто пройшов таку терапію, має в рази вищі ризики розвитку таких станів і захворювань, як тривожність, депресія, суїцидальні думки та спроби, ніж люди без цього досвіду.

    Правозахисні організації та активісти домагаються повної заборони такої практики по всьому світу. Кожен може допомогти долати міфи та стигми щодо ЛГБТКІ+ спільноти шляхом самоосвіти і просвітництва.

    ▪▪▪

    3. Прайди насправді не потрібні. Або якщо вже організовувати їх, то потрібно нормалізувати проведення маршів гетеросексуальних людей за свої права.

    Почнемо з того, що перший прайд у червні 1969 року був бунтом у відповідь на рейд поліції штату Нью-Йорк на бар Стоунволл-Інн, де було затримано багатьох представників ЛГБТКІ+ спільноти.

    Наприкінці 1960-х представники спільноти змушені переховуватися. Місця, де вони вільно почувалися, можна було порахувати на пальцях однієї руки. Поліція поводилася так, ніби панував «сухий закон», але замість алкоголю заборонено бути геєм, чи лесбійкою, чи будь-ким, окрім гетеросексуалом_ки.

    Попри велику кількість затриманих у ту ніч, спільнота дала відсіч. Наразі історики дискутують, хто саме кинув першу цеглину та розпочав бунт, що в поєднанні з іншими рухами за розширення прав людей змінив ставлення до ЛГБТКІ+, але факт залишається фактом: це була історична ніч.

    Надалі прайди видозмінювалися, як і вимоги спільноти. Те, що почалося як бунт, переросло в святкування різноманітності та безпечне місце для самовираження.

    Проте в різних країнах програми прайдів відрізняються залежно від соціального та правового становища ЛГБТКІ+ спільноти. Але вони однозначно потрібні навіть там, де, здавалося б, досягнута рівність. Адже це нагадування наступним поколінням про історію прайдів та про те, що все може бути інакше, якщо спільнота не буде стежити за дотриманням своїх прав.

    Знаючи історію, тепер можемо поговорити про так звані «марші гетеросексуалів». Ви, можливо, чули або натикалися в мережі на думки, що гетеросексуальним людям треба аналогічні марші. Але гетеросексуалів ніхто не обмежував у правах. Прайд виник передусім як реакція на соціальну нерівність і несправедливість проти представників ЛГБТКІ+. Головна його мета – змінити ставлення до спільноти та досягти рівності. Жоден прайд не закликає до утисків прав тієї чи іншої соціальної групи, лише декларує необхідність урівнювання усіх у правах.

    Заклики до маршів для гетеросексуальних людей звучать нелогічно, адже ці люди не визнають свій гетеро-привілей щодо багатьох прав та невілюють цим драматичні події і травматичний досвід усієї спільноти на шляху до правової рівності.

    ▪▪▪

    4. Якщо ти підтримуєш розширення прав ЛГБТКІ+ спільноти, то ти до неї належиш.

    Необов’язково бути приналежним до ЛГБТКІ+ спільноти, щоб підтримувати розширення їхніх прав. Для людей, що не є представниками спільноти, але підтримують її, існує окремий термін – союзники.

    Якщо ви не належите до спільноти, але хочете бути союзником чи союзницею, дізнавайтеся більше про ЛГБТКІ+, всіляко підтримуйте акції та інформаційні програми з покращення стану прав спільноти в Україні. Проте пам’ятайте, що не треба нав’язувати спільноті ваше бачення ситуації. Це їхнє право на самовираження та свободу слова. Не варто говорити замість них. Що буде корисно, то це допомагати транслювати гасла спільноти та підсвічувати їхні історії, особливо представників ЛГБТКІ+ , котрі наразі в ЗСУ.

    ▪▪▪

    5. У мене немає жодного знайомого гея чи лесбійки, тому проблема дотримання їхніх прав насправді є вигадкою.

    Ви справді гадаєте, що не існує того, про що ви не знаєте?

    Люди з вашого оточення можуть не хотіти чи боятися розповідати вам або взагалі комусь про свою сексуальну орієнтацію, адже є достатньо багато історій неприйняття чи насильства на ґрунті нетерпимості. Вони часто не роблять камінг-аути, бо не почуваються в безпеці.

    Якщо ви гетеро і хочете допомогти, ось вам порада: висловлюйтеся на підтримку спільноти вживу та у своїх соціальних мережах. При цьому майте на увазі, що розповідати про чужу сексуальну орієнтацію без згоди людини не можна. Але ваша доброзичлива підтримка ЛГБТКІ+ спільноти підбадьорить тих, хто в принципі готовий зробити камінг-аут, але має сумніви чи побоювання.

    ▪▪▪

    6. Асексуальність – це стиль життя, а не орієнтація.

    Асексуальність вважається однією із сексуальностей, як і бісексуальність, гетеросексуальність чи гомосексуальність. І насправді це не те саме, що відсутність сексуальності чи сексуальних почуттів.

    Асексуальні люди мають гормони, як і всі інші. Для асексуальних людей не рідкість мастурбувати. Також серед них є ті, хто продовжує займатися сексом з різних причин і отримує від цього задоволення. Деякі асексуальні люди відчувають романтичний потяг до інших, але не сексуальний. Оскільки асексуальність є спектром, особисті досвіди переживання асексуальності можуть відрізнятися.

    Асексуальність не є стилем життя. Це помилкове уявлення походить від ідеї, що асексуальність є вибором, а не сексуальною орієнтацією. Її часто плутають із целібатом або утриманням, імовірно, тому, що вони можуть проявлятися схожими способами. У сучасному суспільстві целібат часто визначають як утримання від статевих стосунків, часто з релігійних причин. Асексуальні люди не зацікавлені в сексі з іншими, але це результат їхньої орієнтації, а не переконань щодо сексуальної поведінки. Целібат – спосіб життя, асексуальність – ні.

    Асексуалів також не слід плутати з інцелами. Люди не вирішують стати асексуальними через те, що не можуть знайти партнерів або через якісь інші обставини. Це не фаза життя і не вибір, так само як не є вибором бути геєм чи гетеро.

    Може бути цікаво
    СЕРГІЙ ФЕДОРКІВ
    Автор статті 50
    0
    Поділитися статтею
    Зворотній зв'язок

    Ідеї, колаборації, історії? Потрібна порада чи консультація? З питань співпраці, отримання профілактичних засобів та будь-яких інших – пиши тут:

    Дякуємо!
    Ваше питання надіслано.

    Ми надамо вам відповідь
    протягом трьох робочих днів.